ВЕНЕСУЕЛЬСЬКИЙ ВИБІР
У Венесуелі 26 вересня 2010 року відбулися парламентські вибори. Майже 17 мільйонів громадян країни, які мають право голосу, мусили обрати 165 депутатів однопалатної Національної асамблеї.
Засоби масової інформації, що орієнтуються на позицію президента Уго Чавеса, назвали ці вибори іспитом для системи «боліварійського соціалізму». Ідеологічне забезпечення виборчої кампанії й цього разу здійснювалося на основі возвеличення Болівара, котрий був героєм війни початку ХІХ ст. за звільнення держав Латинської Америки від іспанського колоніального панування. Тільки цього разу ворогом номер один є Сполучені Штати Америки.
У розпалі виборчої кампанії Уго Чавес заборонив в’їзд до країни новому послові США. Особисто венесуельський президент неодноразово висловлював невдоволення американською характеристикою його соціалізму як «нафтового». Однак за рахунок перерозподілу прибутків від експорту нафти венесуельська влада намагається гармонізувати соціальні відносини в державі. Чавес закликав середній клас підтримати його незалежний зовнішньополітичний та соціальний курс.
Правлячій «Єдиній соціалістичній партії Венесуели» на цих виборах протистояла об’єднана коаліція опозиційних партій. На парламентських виборах 2005-го опозиціонери бойкотували виборчий процес, унаслідок чого опинилися за межами політичного життя. Цього разу опозиції довелося грати за правилами Чавеса, але вона не відмовилася від участі у виборах. Навпаки, результати голосування підтвердили, що перемога правлячої партії не є безумовна та абсолютна. Від Уго Чавеса відвернулися його традиційні прихильники — найбідніші жителі країни. Це не дивно, адже коливання цін на нафту зашкодило виконанню масштабних соціальних проектів.
Ультраліві ж політики звинуватили Чавеса у здаванні «революційних завоювань», символом чого вони вважають виплачену компенсацію за націоналізацію мережі супермаркетів і примирення з «проамериканським режимом» Колумбії. Проте ці поступки видалися замалими для представників середнього класу, який у переважній більшості голосував за опозицію. Чимало громадян, котрі невдоволені Уго Чавесом, сподіваються зберегти засади парламентської демократії, аби невдовзі покінчити з його соціалістичним експериментом.
Це означає, що внутрішньополітична ситуація для президента не буде надто комфортна, а на чергових президентських виборах, які мають відбутися у грудні 2012 р., на нього, певніше за все, чекатиме єдиний кандидат-опонент від об’єднаної опозиції. Єдність опозиції треба зберегти, але це буде непросто, коли проти неї надалі працюватиме державна машина пропаганди. За результатами виборів до Національної асамблеї Чавес опинився перед класичною «революційною дилемою»: покінчити з представницькою демократією та стати класичним латиноамериканським диктатором або зберегти залишки парламентаризму і виборчої системи, проте ризикувати «завоюваннями соціалізму».
Фракція ультралівих у «Єдиній соціалістичній партії Венесуели» виступає за заборону опозиційної діяльності як «антинародної» й проамериканської та за припинення буржуазного «парламентського експерименту». Однак такий радикальний крок може призвести Венесуелу до міжнародної ізоляції та можливого поглиблення конфлікту з сусідньою Колумбією. Такий стан справ поставить режим Чавеса у скрутне становище. Тому, імовірно, президент Венесуели обере складніший та ризикованіший шлях і продовжить маніпулювати громадською думкою, захищаючи свої соціально-економічні та зовнішньополітичні підходи.
* * *
Президент Венесуели Уго Чавес уже оголосив підсумки виборів до Національної асамблеї, повідомляє CNN. За словами Чавеса на прес-конференції, згідно з остаточними даними підрахунку голосів виборців, явка яких перевищила 66%, правляча Єдина соціалістична партія Венесуели (ЄСПВ), яку очолює президент, одержує 98 із 165 місць у Національній асамблеї, коаліція опозиційних партій «Фронт демократичної єдності» — 65.
Натомість, навіть одержавши більш як третину місць у парламенті, опозиція залишилася незадоволена. Лідер коаліції Рамон Гільєрмо Авеледо назвав результати, оголошені виборчкомом, неприйнятними.
Утім, більшості, яку одержав Уго Чавес, недостатньо для проведення законопроектів лише силами своєї партії. Для цього йому були необхідні мінімум дві третини (110) депутатських мандатів.
У нинішньому складі Національної асамблеї опозицію не представлено, оскільки вона бойкотувала попередні вибори 2005 року.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
- БЕЗВІЗОВА ЄВРОПА. ДЛЯ УКРАЇНЦІВ?
назад »»»