РОСІЯНИ Й КИТАЙЦІ— БРАТИ НАВІКИ?
26–28 вересня 2010 року президент Російської Федерації Дмитро Медведєв відвідав Китайську Народну Республіку. Це вже третій візит глави російської держави до Піднебесної з часу обрання Медведєва президентом. Також тричі у Росії побував китайський лідер Ху Цзіньтао.
Така інтенсивність контактів на вищому рівні свідчить, що стратегічне російсько-китайське партнерство не є лише декларацією. Стрімко зростають обсяги товарообігу. Зважаючи на непрості стосунки Китаю з ключовими торговельними партнерами — Євросоюзом та США, які недавно подали на Китай скаргу до Світової організації торгівлі,— Росія стає дедалі важливішим економічним партнером Китайської Народної Республіки.
Активна економічна співпраця доповнюється поглибленням політичного взаєморозуміння. Найважливішим інструментом взаємодії стає «Шанхайська організація співробітництва». Причому як Москва, так і Пекін уже не обмежуються суто політичним виміром відносин у цій організації. Навпаки, вони намагаються надати ШОС ознак військово-політичного союзу. Фактично це може змінити існуючу монополію НАТО на вирішення питань глобальної безпеки. Втім, у Китаї досить напружено слідкують за можливим зближенням Росії та НАТО й вважають його викликом для китайської безпеки.
Своєю чергою НАТО менш знервовано ставиться до російсько-китайського військово-політичного зближення. Американський аналітик Збігнєв Бжезінський взагалі підкреслює, що, зважаючи на китайське домінування на Далекому Сході, Росія приречена на поглиблення союзних відносин зі США та НАТО. Утім, наразі Росія балансує між Китаєм та США, намагаючись за умов світової економічної кризи зберегти максимально широке поле для геополітичного маневру. Адже Москва та Пекін не лише солідаризуються з актуальних міжнародних питань щодо Афганістану, невизнання незалежності Косова, ядерних програм КНДР та Ірану, а й мають схожі територіальні проблеми з Японією.
Основною економічною темою нинішніх переговорів Дмитра Медведєва у Пекіні стала співпраця в галузі енергетики. Росія збирається домовитися про прийнятну для себе ціну продажу Китаю нафти та газу. Зрозуміло, що китайці хочуть купувати енергоносії дешевше, а Росія мріє продавати їх дорожче. Наразі відсутність цінового компромісу вдалося нейтралізувати поглибленням співпраці в гуманітарній сфері. В обох країнах успішно проходять відповідно Рік Китаю в Росії та Рік Росії в Китаї.
Однак у сучасному світі навіть стабільні геополітичні союзи є досить мінливі. Вразливим місцем російсько-китайської співпраці лишається асиметричність на користь китайської сторони у торговельних відносинах. Крім того, загальний обсяг російсько-китайської торгівлі суттєво поступається не лише китайсько-американській торгівлі або економічній співпраці між Китаєм та Євросоюзом, а і є значно меншим від китайсько-японської торгівлі. Водночас у китайсько-російські відносини «вмонтовано» об’єктивні суперечності щодо домінування на Далекому Сході та в Центральній Азії. Тому, попри багатий символізм російсько-китайської «близькості», цей факт треба сприймати з серйозною скептичною складовою. Навряд чи росіяни будуть у захваті від «китаїзації» Росії. Натомість зворотний процес Китаю не загрожує.
також у паперовій версії читайте:
- ПІВНІЧНА КОРЕЯ: МІЖ «ЯСТРУБАМИ» ТА «ГОЛУБАМИ»
- ОБМІНЯЛИСЯ «КОМПЛІМЕНТАМИ»
- ДИПЛОМАТИЧНЕ «РОЗМОРОЖЕННЯ» АРКТИКИ
назад »»»