ДОРОГАМИ ДО ПРЕКРАСНОГО
Поїздка вихідного дня — у такий спосіб культурологічний клуб «Дорогами до прекрасного» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана понад сорок років вивчає історичні, архітектурні та природні пам'ятки України. Таких міст і сіл, де впродовж світлового дня можна почути багато цікавого і побачити чимало вражаючого, у нашій країні достатньо. Такі поїздки дають змогу визначитися у бажанні — куди саме неодмінно треба завітати ще, аби ретельніше роздивитися все, що зацікавило.
Обов'язково попередньо переглядаємо довідники та інші видання з краєзнавства. Безпосередній контакт із обраним об'єктом розставляє по своїх місцях інформацію та ілюстрації, народжене в уяві й побачене вживу. Поступово створюються особисті енциклопедії вражень, що зберігаються в пам'яті яскравими вкладишами поміж одноманітних буденних відбитків. І навіть запас асоціативних слів, здатних збудити картинки спогадів, стає більшим. Про місто, яке для багатьох якнайперше пов'язується з хрумкими маринованими огірочками, починають нагадувати слова: греки, навколосвітня подорож або прізвища — Шевченко, Гоголь, Заньковецька, Корольов.
Так, ідеться про Ніжин. Тим, хто ще не був у цьому чудовому містечку Чернігівщини, пропоную зробити прямо зараз віртуальну подорож у часі й просторі. Визначитися з простором неважко — це територія вздовж обох берегів річки Остер. Відстань до обласного центру — 85 км, а до Києва — 125 км. Сучасний Ніжин — районний центр і важливий вузол залізничних і автомобільних доріг. Мальовниче місто вабить відвідувачів не тільки красою садів і парків, а й численними пам'ятками архітектури.
Від прадавніх поселень до міста полкового
Археологи довели: поселення на цій території виникло ще за доби неоліту. Дослідження численних розкопок свідчать, що в цьому регіоні відбувався бурхливий розвиток господарства в епоху бронзи. А за часів черняхівської культури племена мали торговельні відносини з країнами античного світу. Підтвердження тому — знайдений у ХІХ ст. на околиці Ніжина «Пашковський клад» — найбільше в Україні (1312 одиниць) сховище римських срібних динаріїв, датованих четвертим століттям. Збереглося чимало курганів-могильників періоду Київської Русі. Знайдено письмові свідчення того часу. У літопису «Повість временних літ» згадується битва київського і чернігівського князів на Нежатинній ниві у 1078 році, й про місто Нежатин у 1135 р. В Іпатіївському списку літопису за 1147-й є згадка про фортецю Уненіж, яку у 1239 р. золотоординським загоном під командуванням хана Менге було спалено вщент. Однак зручне розташування і багатство земель обумовлювали наявність великого поселення. Тому воно відродилося, змінювалися тільки його назви та підпорядкування.
Ніжину було надано Магдебурзьке право — певні пільги й вольності, аби місто могло розвиватися, а населення — збільшуватися. Було затверджено герб міста із зображенням Юрія Змієборця на коні зі списом, що уражає змія. Поширювалася слава про ніжинських ковалів, зброярів, майстрів золотих справ, про чоботарів і ткачів. Популярними стають ніжинські ярмарки. Майже всі родючі землі Ніжинщини належали шляхтичу М. Потоцькому, командувачу війська польського. Чимало історичних документів свідчать про численні повстання козаків, жорстокі розправи над ними. 1648 року під час визвольної боротьби, яку очолив Богдан Хмельницький, було сформовано Ніжинський козацький полк.
Дотепер збереглися пам'ятки Ніжина — міста полкового. Найдавніша з них — Миколаївська церква, побудована при полковнику Іванові Золотаренку у 1658 р. П'ятибанна кам'яна споруда з вікнами, обрамленими не ліпленням, а кам'яним муруванням і вдавленням, згадується як перший храм українського бароко. Саме у цей період у Ніжині будували багато церков, але вони були дерев'яні й часто горіли. Пам'яткою архітектури ХVІІ ст. є садиба і церковні будови жіночого Введенського монастиря. Тут була школа живопису, різьби по дереву та художньої вишивки.
Серед храмів міста були й грецькі, адже з дозволу Богдана Хмельницького у Ніжині поселилися спочатку грецькі купці, а потім ремісники. Чимало багатих підприємців покинуло поневолену в той час турками Грецію і знайшло тут місце проживання й можливість докласти свої вміння. Саме греки почали вирощувати на ніжинських землях славнозвісні огірки, що законсервовані за особливим рецептом поставляли навіть до царського столу. Славилося грецьке золотарство і сріблярство. Грецька діаспора мала свої школи, суд і навіть магістрат. Чимала заслуга грецьких купців у тому, що місто стало одним із провідних центрів торгівлі.
З'являлися школи, училища, храми: Михайлівська, Всіхсвятська і Троїцька церкви збереглися донині й належать до найважливіших історико-культурних пам'яток. Початком ХVІІІ ст. датується Благовіщенський собор. Дотепер він стоїть (і навіть діє!) зі слідами вікової руйнації й розписом, який майже весь осипався. Може, комусь вдасться поновити, хто зна...
Серед старовинних храмів середини ХVІІІ ст. — церква Івана Богослова. Тут служив священиком батько видатного мореплавця Ю. Лисянського, капітана 1-го рангу — співорганізатора першої російської навколосвітньої подорожі, яку здійснили разом із І. Крузенштерном на кораблях «Надежда» і «Нева». Свої спостереження та наукові дослідження Юрій Федорович надрукував у 1812 році, започаткувавши нову науку — океанологію. Вдячні ніжинці встановили пам'ятник славному землякові неподалік дому, де він народився.
Наразі в Ніжині є 20 храмів, що чимало для міста із населенням близько 80 тисяч.
Що зафіксували«подорожні»?
Ніжинці здавна і донині поважно ставляться до скарбів історії й до людей, які вписуються у славну історію. Довічною згадкою про гідних і шанованих установлюють пам'ятники і пам'ятні дошки. Їх чимало: гетьману Богданові Хмельницькому, улюблениці ніжинців, геніальній українській актрисі М. Заньковецькій, видатному конструкторові космічних кораблів С. Корольову, який до дев'яти років виховувався тут у свого діда, керівникові підпілля Якову Батюку і льотчиці Любі Губіній, визволителям від фашистської навали і загиблим воїнам-афганцям.
У Ніжині є дивовижний музей, де можна побачити унікальні експонати, по яких можна відтворити історію не тільки міста й краю. Це музей рідкісної книги, де з двох тисяч книг двадцять старіші за півтисячі років, шість книг — ХVІ ст. У експозиції — Літопис Святослава Ярославовича, князя чернігівського і київського, і Літопис Осипа Бодянського, є книга Стефана Яворського та історія Рима, енциклопедія Брокгауза та Ефрона й перша французька енциклопедія, старовинні книги грецьких істориків й філософів. Можна побачити псалми Давида і перше видання основ медицини. З християнської літератури виставлено скрижалі 1652 року і книги, що належали Петрові Могилі. До багатющої колекції історичних наукових та літературних творів входять «Історія України-Руси» Грушевського, «Історія Малої Росії» Бантиш-Каменського, роман П. Куліша «Чорна Рада», «Історія Ніжина» О. Лазаревського.
Історикам надає свої матеріали багатий міський архів ХVI— XІХ ст. Під час окупації міста гітлерівцями архів не встигли вивезти. Він стояв закритий у самому центрі, а фашисти навіть не здогадувалися про це. Отак дивом і збереглося все.
У Ніжині є унікальні пам'ятки історичного минулого. Серед них — єдиний в Україні комплекс будівель поштової контори, що вцілів з ХVІІІ ст. майже повністю. Тут проходили дороги на Крим і Ригу, на Москву і Глухів. По них колись гінці доправляли князівські грамоти, а згодом сміливі козаки — гетьманські укази і донесення. Розвиток транспортного зв'язку відбувався водночас із розвитком торгівлі. До речі, тільки на поштових візках чіпляли піддужний дзвоник. Велику колекцію таких дзвіночків можна побачити у музеї «Поштова станція». Тут експонують колекції печаток, марок, баулів, валіз, скринь і саквояжів, поштових листівок, чорнильниць та іншого поштового приладдя.
А ще представлено так звані «Книги подорожні», де зазначалось, кому з мандрівників подавали коней. Згідно з табелями рангів дозволяли різну кількість коней: Шевченкові запрягали двох, Гоголю-Яновському — чотирьох, а царським особам ще більше. Подорожні ретельно зафіксували, хто і коли бував проїздом: М. Ломоносов, Д. Фонвізін, О. Пушкін (двічі), а також А. Міцкевич, О. Грибоєдов, М. Глінка, С. Гулак-Артемовський, І. Рєпін, М. Лєсков, Марко Вовчок і ще багато тих, що залишили у цих книгах свій підпис або відбиток особистої печатки. Навідував до Ніжина у 1768 році й мандрівний український філософ Григорій Сковорода, але «подорожні» цього не зафіксували, бо не брав коней, подорожував пішки.
Уклін хранителям старожитностей
Чого не можна обминути у Ніжині — це старішого за Київський університет вищого навчального закладу. Його засновано у 1820 р. Це теперішній Ніжинський державний педагогічний університет, який цього року святкує 190-ліття.
На той час, коли центри торгівлі змістилися ближче до півдня, Ніжин утратив торгове значення і, позбавлений статусу козацького міста полкового, був невеликим заштатним містом. А з відкриттям тут гімназії вищих наук стає єдиним із повітових міст Росії, що мало навчальний заклад, який прирівнювався до університетів. Засновником і попечителем гімназії був князь І. Безбородько. Пам'ятник йому встановлено біля головного корпусу університету. Навіть тільки зовні оглянути величне творіння архітектора Луїджі Руска — насолода. Красиву білосніжну триповерхову будову, прикрашену колонами, любовно називають білим лебедем. Чи багато існує університетів, що мають власну картинну галерею? Її започаткував Ілля Безбородько, подарувавши закладу 170 картин, авторами яких є відомі російські й західноєвропейські художники.
Одним із перших випускників вищої гімназії був геніальний письменник, чиє ім'я по праву тепер носить заклад. Над головним входом можна прочитати, що з травня 1820-го до червня 1828 рр. тут навчався М. Гоголь. На честь сторіччя від дня народження видатного письменника відкрили літературно-меморіальний музей.
З-поміж гоголівських музеїв, у яких довелося побувати, цей особливий насамперед своєю енергетикою, атмосферою нестримних юнацьких задумок і сміливих творчих злетів. Розглядаєш експонати, і уява відтворює картини того, що відбувалося у цих стінах.
Саме у Ніжині у 1881 р. установлено перший пам'ятник М. Гоголю. До зібраних коштів міщан додали свої внески І. Тургенєв, І. Франко та чимало інших. Пам'ятник, у оточенні старовинних ліхтарів, стоїть тепер у мальовничому парку. А якщо знати місце, з якого дивитися на контур погруддя, то можна побачити профіль автора пам'ятника — скульптора Парамона Забіли.
Якщо після огляду Ніжина і усіх його принад у вас залишиться час, завітайте до села Заньки, це зовсім недалеко від міста. Нагородою буде побачити сад і ставок, а ще дивовижний музей, який засновано у колишньому родинному маєтку Марії Заньковецької-Адасовської. Численні експонати: меморіальні речі, фотографії сцен зі спектаклів, афіші, костюми, подарунки від шанувальників таланту, а ще неодмінно почуєте змістовну й хвилюючу розповідь директора цього музею.
Із незабутніми враженнями про відвідини Ніжина зберігаю почуття глибокої вдячності ніжинцям, з якими пощастило поспілкуватися: гідові Олені, з якою ходили містом, хранителю музею рідкісної книги колишньому фронтовикові І. Костенку, ветеранові педагогічного університету Г. Самійленку, екскурсоводам музеїв. Зізнаюся: двічі була та дуже хочу ще завітати до цього чудового старовинного міста, що й нині живе насиченим трудовим і культурним життям. Не знаю, якою буде щаслива нагода, але вірю — це ще попереду.
Людмила РІНГІС
також у паперовій версії читайте:
- ЗА ЗІПСОВАНУ ВІДПУСТКУ — ШТРАФ
назад »»»