КОМУ ПОТРІБНІ НАШІ БАНКИ?
Статистика свідчить про те, що довіра до вітчизняних фінустанов починає відновлюватися. Наші співвітчизники понесли гроші до банків. Зокрема, у липні загальні обсяги депозитів збільшилися на 11%, вклади населення перевищили 360 млрд грн. А їхній приріст від початку року становив майже 14%.
За словами експертів, зростає популярність гривневих вкладів, поліпшилась їхня структура. «Довгі» гроші набирають обертів. У результаті, говорять фінансисти, в банківській системі виникла надлишкова ліквідність.
Утім, незважаючи на цей надлишок і зниження облікової ставки Нацбанку, кредитні ставки комерційних банків високі, й в Україні триває кредитний «голод». Хоча деякі фінустанови вже заявляють про відновлення кредитування. Якщо рік тому позики надавали шість-сім банківських установ, то на початку цьогорічного липня більш ніж двадцять вітчизняних фінустанов пропонують кредити населенню і бізнесу. На ринку послуг навіть з'явились деякі кредитні пропозиції на кшталт докризових — під нуль відсотків. Однак, застерігають фахівці, в усіх випадках це маркетингові хитрощі, спрямовані на залучення клієнтів. Насправді більшість гривневих позик коштує не менш як 20% річних, а валютні кредити досі обмежені. Деякі банки фрагментарно видають автомобільні кредити, іпотечні позики, кредитують інфраструктурні, а не масштабні проекти.
До речі, зниження Нацбанком рівня облікової ставки поки не отримало відповідної реакції в сегменті реальних відсоткових ставок комерційних банків. Фінансисти називають кілька причин. Так, Меморандум про співпрацю України з МВФ жорстко обмежив монетарні показники. Темпи ж зростання монетарної бази прив'язані до збільшення реального ВВП. А Нацбанк обмежений в можливостях реальної пропозиції коштів. Коли грошей не вистачає, швидко реагувати на сигнали Центробанку щодо зменшення облікової ставки не можна. Зв'язку між двома видами ставок (облікової та комерційної) не існує. Нині ринкові тенденції більше впливають на динаміку відсоткових ставок, зазначають банкіри. Облікова ставка — це не ставка, рекомендована для надання кредитів комбанками, а орієнтовна вартість грошей в державі. Банки надають кредити, виходячи з власних фінансових ресурсів.
Варто зазначити, що резерви Нацбанку сягнули докризового рівня. У липні вони збільшилися на 4,5%, а загалом це майже 31 млрд дол. За інформацією НБУ, понад 90% суми — запаси в іноземній валюті, решта золото, спеціальні права запозичень та резервні позиції Міжнародного валютного фонду. На початку 2008 року у резервах Національного банку було майже 32,5 млрд дол. Але за період кризи їхня сума зменшилася на шість мільярдів. Наприкінці минулого року у коморах Нацбанку зберігалося 26 млрд дол.
«Токсичні» проблеми
Банкіри пояснюють кредитний «голод» тим, що їхні потенційні клієнти ще не оговталися від кризи. Є підприємства, де майже 80% оборотних коштів становлять кредити. Самі ж банки теж не можуть похвалитися прибутками. У першому півріччі загалом банківська система зазнала збитків на понад вісім мільярдів гривень. Проте це менше на 40%, ніж у торішньому аналогічному періоді. Кількість збиткових банків зменшується. Із 194 зареєстрованих банків вісімнадцять перебувають у стадії ліквідації.
Однією з головних проблем для банківської системи є збільшення проблемних кредитів. Обсяги прострочених позик зросли до 83 млрд грн, торік така заборгованість була майже 70 млрд грн. А сукупний капітал комерційних банків — 134 млрд грн. Статутний капітал банківської системи збільшився на 3,8% тобто на 4,9 млрд грн. Великих вливань банкіри не чекають до кінця року.
«Токсичні» цифри повагомішали з багатьох причин, зауважують експерти. Зокрема, чимало фінустанов приховували справжній стан справ із «поганими» кредитами, а зараз його показують, і за рахунок депозитів намагаються вирішити цю складну проблему. Друга група банків не видає кредитів, зменшує кредитний портфель, тримає у фіксованому стані «поганий» кредитний портфель. Де-юре, згідно з офіційною статистикою, «токсичних» кредитів у банківській системі трохи більш як 10%, де-факто — удвічі більше.
Експерти вважають, що у другому півріччі обсяги депозитів зростатимуть і вклади будуть дорогі. Хоча тенденцію до зменшення депозитних ставок уже можна простежити. Якщо у банків не буде активних операцій, передовсім кредитних, а за депозити доведеться платити суттєві відсотки, то прибутки фінустанов скорочуватимуться. Кількість збиткових банків буде значна. Банки створюють для того, аби кредитувати економіку і населення, зараз цю головну функцію вони не виконують.
Вирішити проблеми банківського сектора можна завдяки активним банківським операціям. Тож треба починати кредитування. Якщо критична маса з двадцяти–тридцяти фінустанов долучиться до цього процесу, за ними потягнуться інші. Але для цього необхідна підтримка держави та Центробанку. Держава має визначити пріоритетні напрями кредитування, приміром сфери енергозбереження, розвиток малого і середнього бізнесу, виробництво інноваційної продукції. Якщо таким підприємствам банки надаватимуть середньо- і довгострокові кредити, то оподаткування банківських прибутків має бути вдвічі-втричі нижчим від стандартного, радять експерти. Якщо банки спрямовуватимуть кредити в пріоритетні сфери економіки, то обсяги цих кредитів можна було б ураховувати в нормативах обов'язкового резервування. Таким чином фінустанови стимулюватимуть до надання позик.
Держава могла б запропонувати банкам підтримати проекти, пов'язані з підготовкою до Євро-2012 чи розбудовою кримської інфраструктури. Можна було звільнити готелі від орендної плати за землю, яка зашкалює (курортний сезон триває у Криму чотири місяці, а платити треба впродовж дванадцяти). Тоді банки охоче надавали б готелям позики. В Криму мало облаштованих місць для паркування елітних яхт, небагато і яхт-клубів, хороших доріг. Їхніх інвесторів теж можна було б звільнити від певного виду оподаткування на десять— п'ятнадцять років, тоді б у банків з'явилися неризиковані клієнти для кредитування.
Експерти радять розібратись і з рефінансуваням банківської системи. Адже це пільгові кредити від НБУ, а ресурс Центробанку — це ресурс держави. Якщо Нацбанк рефінансує комерційний банк, то має виставляти вимоги щодо кредитування реального сектора економіки і населення. Така система ефективно працює в розвинутих країнах.
Закрита система
На жаль, і з прозорістю українських банків не все гаразд. Нещодавно проводили стрес-тестування у 93 європейських банках. Сім із них показали негативні результати. Але про результати тестування міг дізнатися кожний вкладник європейської фінустанови. В Україні теж нещодавно проходило стрес-тестування, але інформації про нього немає. Фахівці кажуть, що вона могла б викликати паніку серед банківських клієнтів. І додають, що треба радикально посилювати прозорість вітчизняної банківської системи і діяльність НБУ. Зокрема, оприлюднювати рішення правління Нацбанку, результати його голосування. Коли банківська система перестане бути закритою, клієнтів у фінустанов побільшає.
До речі, торік у фінансово-банківській сфері виявили півтори тисячі правопорушень. Кожне шосте з них зі збитками (понад 100 тис. грн). Два роки тому подібних злочинів було скоєно значно менше. Усе частіше до них причетні працівники банківської системи. За такі правопорушення затримано більш ніж 200 працівників, порушено майже три тисячі кримінальних справ. Не дрімають злочинці й нинішнього року, скажімо, на картковому ринку.
Нині люди все більше віддають перевагу безготівковим розрахункам. Кількість власників банківських карток від початку року зросла майже на 8%. Проте гравці цього ринку кажуть, що він недостатньо розвинутий. Приміром, щороку держава витрачає понад 20% валового внутрішнього продукту на виплату пільг населенню. Менш як половину цих коштів перераховують на банківські картки. Як переконують експерти, спочатку треба розвинути платіжний простір, а потім установлювати перспективний контроль над ним з боку держави.
Набуває популярності в Україні й інтернет-банкінг. До кінця цього року, запевняють експерти, кількість його користувачів досягне мільйона. Через систему електронних грошей можна не лише оплатити комунальні послуги, сплатити за мобільний зв'язок, переказати кошти з власного рахунку на інший, оплатити товари чи послуги в інтернет-магазині, поповнити депозит або погасити кредит, а й сплатити за дитсадок, дитячу спортивну секцію, придбати страховий поліс і навіть переказати гроші за кордон. Найближчим часом через систему інтернет-банкінгу в Україні почнуть видавати беззаставні кредити, обіцяють банкіри.
Щодо депозитів, то фахівці радять 70% заощаджень зберігати в гривнях, а 30% ділити між доларом і євро (у будь-якій пропорції — 15/15, 18/12). У нашій країні ще лишаються великі ставки за гривневими депозитами, тож поки доцільно більше зберігати національної валюти. Але якщо ви ведете бізнес за кордоном, навчаєте дітей чи потребуєте закордонного лікування, то у вас має бути структурований портфель заощаджень. Гривня підтримує споживчий попит, тому національна валюта має бути об'єктом підвищеної поваги.
Привабливі об'єкти
Деяких експертів турбує, що більш як третина вітчизняних банків належить іноземцям. За даними НБУ, частка закордонного капіталу в українській банківській системі становить 37,2%. Хоча ще кілька років тому чимало експертів передрікало повне поглинання іноземцями нашої банківської системи. Можливо, так і сталося б. Але від початку кризи у іноземців закінчилися гроші на купівлю українських фінансових установ.
На початку 1990-х іноземці почали відкривати в нашій країні представництва своїх банків для обслуговування грошових потоків великих закордонних клієнтів. Наприкінці 1990-х років великий австрійський банк «Райффайзен Інтернешнл» вирішив створити в Україні повноцінний дочірній банк. А вже за кілька років «Райффайзен Банк Україна» увійшов до десятки найбільших фінустанов нашої держави. А його подальший продаж угорському ОТП до цього часу вважається однією з найвигідніших угод за всю історію банківської галузі країни.
Та це був лише початок. Справжій бум продажу українських банків почався після оголошення про угоду між власниками банку «Аваль» і австрійською групою «Райффайзен». «Аваль» продали за мільярд доларів. На ті часи то була фантастична сума для українських компаній.
Іноземці вважали за доцільне не витрачати час на відкриття банків і створення філіальної мережі в Україні, а купити нашу діючу фінансову установу. У 2004 році шведська група SEB придбала банк «Ажіо». За більш як 2,2 млрд дол. іноземці купили «Укрсоцбанк».
Закордонні банкіри були зацікавлені у придбанні українських фінустанов і вважали наш фінансовий ринок привабливим. Мода на купівлю українських банків проіснувала майже до початку фінансової кризи. Одними з останніх свої банки встигли продати Леонід Черновецький та Сергій Тігіпко. Лише навесні 2009-го іноземці оцінили обсяги своїх проблем на українському банківському ринку. Зокрема, французький BNP Paribas закрив в Україні сто відділень свого «Укрсиббанку». Інші фінустанови повідомили про сотні мільйонів доларів, які вони були змушені «заморозити» під проблемні кредити, видані українськими банками.
Загрозливі наслідки
На перший погляд, 37,2% іноземного капіталу в українській банківській системі не так багато. Та це ненадовго, зазначають експерти. Всі проблемні фінустанови, котрі просять гроші в держави або в які запроваджено тимчасову адміністрацію, можуть бути продані приватним інвесторам. У вітчизняних інвесторів на такі покупки немає поки грошей. Тож наші банки придбають іноземці.
До речі, за час кризи до жодного іноземного банку не було введено тимчасову адміністрацію. Іноземні фінустанови — «Райффайзен Банк Аваль», «ОТП Банк», «ВТБ Банк», «Альфа-Банк» — входять до числа найбільших і не просять нічиєї допомоги. Ситуація у них набагато краща, ніж у вітчизняних банків. Однак, як зауважують експерти, надійність іноземних банків може бути оманлива. Американський банк Lehman Brothers проіснував 150 років, але під час нинішньої фінансово-економічної кризи розорився. У випадку ж банкрутства клієнти іноземного банку будуть рівні у правах з клієнтами вітчизняних банків. Вони отримають виплати з Фонду гарантування вкладів населення. Згідно з чинним законодавством, дочірні іноземні банки відповідають перед своїми клієнтами в рамках власного капіталу, а не капіталу материнського банку.
Чимало аналітиків запевняє, що різке зниження частки національного банківського капіталу може призвести до ситуації, коли деякі сфери української економіки будуть позбавлені кредитів. Бо акціонери банків з іноземним капіталом будуть інвестувати ті галузі і в тих країнах, де прибутки і безпека вищі. Особливо це стосується сфер української економіки, пов'язаної з видобутком і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів. Критерії й цілі діяльності банків з іноземним капіталом не обов'язково збігаються з національними цілями соціально-економічного розвитку України. Структурна відсталість та інституційна слабкість вітчизняної економіки роблять такий деформований розвиток можливим.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»