ГОЛОВНИЙ ЕНЕРГЕТИК КРАЇНИ
Коли в 70-ті роки президент США Річард Ніксон поставив завдання про створення єдиної енергетичної системи, члени його уряду знали, хто подав цю ідею — міністр енергетики і електрифікації СРСР Петро Непорожній. Він під час візиту до Америки зустрічався з Ніксоном і розповів йому своє бачення вирішення проблем енергетичної галузі. Американці врахували поради міністра, і незабаром усі основні райони Сполучених Штатів були оповиті лініями електропередач.
100 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ ПЕТРО НЕПОРОЖНІЙ (1910–1999)
Не тільки у США, а й у багатьох інших країнах воліли скористатися варіантами, які за ініціативи Непорожнього застосовувалися в галузі електроенергетики в Радянському Союзі. Тому, коли вирішувалося питання, хто представлятиме СРСР у міжнародних енергетичних організаціях, найчастіше першим називали його прізвище.
Під керівництвом Непорожнього в Радянському Союзі була створена практично вся енергетична галузь, що забезпечувала потреби народного господарства.
Майбутній енергетик народився 13 липня 1910 року на хуторі Бужилів (колись околиця Яготина). Сім’я була багатодітною — Петро мав вісьмох братів і сестер. Аби вижити, доводилося багато працювати не тільки батькам, а й дітям із самого малечку. «Мабуть, тоді в мені й зародилася мрія дарувати людям світло»,— зізнався пізніше міністр.
І хлопець почав її здійснювати, отримавши в Ленінградському інституті водного транспорту спеціальність інженера-гідротехніка. Працював на будівництві гідростанцій, вражаючи вмінням знайти вихід із найскладнішої ситуації. Коли почалася війна, на нього було покладено відповідальність за роботу низки енергетичних об’єктів, що працювали в тилу і без яких неможливо було б забезпечити потреби фронту.
Після перемоги Петро Непорожній відбудовував зруйновані гідростанції, споруджував нові. У 1950-ті, працюючи головним інженером на будівництві найбільшої на той час Каховської ГЕС, забезпечив її дострокове введення в експлуатацію. Згодом йому довірили високі посади — голова Держбуду України, перший заступник міністра електростанцій СРСР, а згодом призначили міністром енергетики і електрифікації СРСР. У роки, коли він очолював галузь — з 1960-го до 1985-го — установлена потужність електростанцій зросла з 29 до 265 млн кВт.
Петро Степанович був організатором великої програми будівництва гідроелектростанцій у різних природних умовах. За його активної участі була створена унікальна єдина енергетична система країни — ЄЕС. Разом із виконанням великої програми енергетичного будівництва Міненерго здійснювало будівництво унікальних промислових комплексів, таких, як Волзький і Камський автомобільні заводи, завод «Атоммаш», Братський та Усть-Ілімський лісопромислові комплекси, великі підприємства хімічної промисловості, житлові масиви.
У зв’язку з тим, що йому доводилося займатись зовсім різними видами діяльності, Петро Степанович невесело жартував: «Я вже сам не знаю, хто я... Будівельники мене називають будівельником, експлуатаційники — експлуатаційником»... Але й це не все. У науковому світі його знали як вченого, у доробку якого понад 200 наукових праць. Його обрали членом-кореспондентом Національної інженерної академії США, членом-кореспондентом Академії наук СРСР. У 1995-му за вагомий внесок у справу всього людства Петра Непорожнього обрали дійсним членом Міжнародної енергетичної академії. Упродовж понад 30 років він очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах.
Незважаючи на титанічне навантаження, академік ніколи не забував про земляків, намагався якомога більше зробити для України. У ці роки в нашій республіці під безпосереднім його керівництвом розгорнулося спорудження найбільших теплових електростанцій потужністю до 3,6 млн кВт, оснащених турбогенераторами, що не мали аналогів у світі, працюючи на надкритичних параметрах пари. Серед них Ладижинська, Слов’янська, Придніпровська, Криворізька, Вуглегорська та ін. Уперше у світовій практиці був здійснений пуск капсульних гідрогенераторів на Київській ГЕС і проведена реконструкція зі збільшенням потужності ДніпроГЕСу — флагмана гідроенергетики України. Створювалися лінії електропередач на високу і надвисоку напругу.
Помер Петро Степанович Непорожній 9 липня 1999 року в Москві. У 2000 році його ім’я присвоєно Каховській ГЕС, де він працював. У Яготині Київської області — на його батьківщині — встановлено пам’ятник-погруддя.
У публікаціях, присвячених сторіччю від дня народження Петра Степановича, наголошується, що ні до нього, ні після нього стількох масштабних проектів і програм не зміг здійснити ніхто. Така різнопланова діяльність була посильною лише по-справжньому талановитій, невтомній у подвижницькій праці, непохитній у досягненні високої гуманістичної мети людині, якою він був.
Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ЯК БЮРОКРАТИ ПІДСТРЕЛИЛИ «КАЧКУ». МЕДИЧНУ
- МАСТАБА... З НАФТОВИХ БАРЕЛЕЙ
- ВАНТАЖНИЙ РЕЙС «МРІЇ»— З «ДОВЖЕЛЕЗНИМ» РЕКОРДОМ
- ПЕЧІНКУ ВИРОЩУВАТИМУТЬ В ЛАБОРАТОРІЇ
- НАНОТРУСИ
- ПЕРО, ВІДДАНЕ НАУЦІ
- БАТАРЕЙКИ МІНЯТИМЕМО НАОСЛІП
назад »»»