Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2010 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
СРСР ХОТІВ ЗНИЩИТИ КНР?
Як стає зрозуміло з опублікованих недавно документів, у 1969 році США врятували Китай від ядерного бомбардування.

Криза сталась на річці Уссурі, де на китайсько-радянському кордоні розгорнулись запеклі бої між військами обох армій. Була задіяна важка військова техніка і літаки, з обох боків у боях загинуло близько тисячі осіб. Тоді, як заявив в офіційному урядовому журналі китайський історик Лю Шеньшан, Кремль ухвалив рішення про здійснення масованого, атомного, удару по КНР.
З опублікованих китайським дослідником документів випливає, що радянські дипломати поінформували про свій план Вашингтон. Совєти мали намір «стерти китайців з лиця землі і таким чином позбутись цього авантюриста наших часів». Москва розраховувала на нейтралітет Вашингтона щодо цього конфлікту. Неочікувано американці зайняли чітку позицію, ставши на бік Китаю.
Американці пригрозили, що в разі атомного бомбардування китайських цілей здійснять ядерне бомбардування 130 міст на території СРСР. Москва не приховувала розчарування, але мусила відмовитись від своїх намірів. «Американці дали чітко зрозуміти, що інтереси китайців близькі до інтересів США і представили план ядерного нападу на нас»,— заявив 15 жовтня 1969 року у розмові з лідером СРСР Леонідом Брежнєвим прем'єр Олексій Косигін.
Того самого дня радянський посол у Вашингтоні Анатолій Добринін сказав Брежнєву: «Якщо Китай зазнає атомного нападу, США вважатимуть це початком ІІІ світової війни. Американці нас зрадили!»
На думку історика Лю Шеньшана, американці не хотіли знищення КНР, бо вважали, що вона становить чудову противагу до впливів совєтів. Крім того, тодішній президент США Річард Ніксон побоювався, що під час ядерної війни в Азії може постраждати чверть мільйона американських військових, які перебували в регіоні Тихого океану.
Публікація китайського дослідника викликала величезне зацікавлення на Заході. Проте ставлення істориків до цієї проблеми було неоднозначним. «Зазвичай про такі справи розмовляють потай, але попри те вони не видаються правдоподібними. Відомо, що за сім років до того, попри підбурювання Фіделя Кастро, совєти не наважились здійснити атомний напад на Америку. Отже не думаю, щоб у 1969 році вони розпочали ядерну війну з Китаєм через якісь прикордонні суперечки»,— заявив Річард Пайпс, відомий американський політолог.
Іншої позиції дотримується військовий історик Мартін Ван Кревельд, автор популярної книги «Змінне лице війни». «Тут не йдеться про жодну прикордонну суперечку. Обидві країни у 60-х роках опинились у стані серйозного конфлікту. Це була боротьба за першість у комуністичному блоці, а також ідеологічний спір про інтерпретацію марксизму»,— зазначив історик.
На його думку, 1969 рік був останнім моментом, коли Радянський Союз міг наважитись напасти на КНР і бути впевненим у перемозі. Перші вдалі ядерні випробування китайці провели у 1964 році, тож за п'ять років ще не володіли значним атомним арсеналом, а ракети не мали великого радіусу дії. Ван Кревельд вважає, що Китай був би повністю знищений, а його атомна відповідь не завдала б СРСР значної шкоди.
«Стаття китайського історика не є несподіваною. Колишній керівник американської дипломатії Генрі Кісінджер у своїх мемуарах уже описував, як совєти зондували, чи будуть США триматись на відстані, якщо СРСР атакуватиме Китай. Американці відповіли: про це не може бути й мови. Питання, яке вимагає відповіді, не в тому, чи мав такі плани Кремль, бо це зрозуміло, а наскільки вони були серйозними. Якби люди втілювали в життя всі свої задуми, світ мав би зовсім інший вигляд»,— підкреслив Ван Кревельд.
також у паперовій версії читайте:
  • АМЕРИКАНЦІ ЗАТРИМАЛИ ДЕСЯТЬ РОСІЙСЬКИХ ШПИГУНІВ
  • ЗМІНА ТАКТИКИ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».