ЧЕМПІОНСЬКУ ВЕРШИНУ ПІДКОРЮЄ ІНТЕЛЕКТ
У Ханти-Мансійську (Росія) відбувся XXXI фінал чемпіонату світу зі стратегічного менеджменту Global Management Challenge (GMC) International 2009/2010. У змаганні брали участь 32 країни Європи, Азії, Австралії, Африки та Американського континенту. Вперше в історії чемпіонату перемогла команда України, яка була представлена львівськими студентами. Докладніше — в розповіді капітана команди Маркіяна Серчинського.
— Вітаємо з перемогою! Розкажи про змагання.
— Global Management Challenge — міжнародна програма з розвитку управлінських талантів. Гра базується на бізнес-симуляторі, в якому команди-конкуренти змагаються між собою, керуючи діяльністю віртуальної компанії. Змагання надають можливість учасникам здобути досвід комплексного управління підприємством. Учасниками стають топ-менеджери компаній, керівники, менеджери середньої ланки, студенти.
— Чи мають змагання свою історію?
— Вони засновані професором португальської школи бізнесу Луїсом Алвесом Костой у 1980 році і відтоді популярні як у національному маштабі, так і у світовому. Коли Луїс Алвес працював над проектом бізнес-симуляції, в його планах було створення унікального продукту, який може бути інструментом для оцінки та навчання персоналу. Моделювання віртуального підприємства, на якому можна без ризиків для бізнесу навчати потенційних топ-менеджерів управління великою компанією, прийняття управлінських рішень, мистецтва управління та взаємодії в команді.
Україна — перша з країн СНД, що ввійшла до міжнародної програми. За період участі в чемпіонаті команди від нашої держави не піднімалися вище 15-го місця в загальносвітовому заліку. І ось уперше в історії перемогу здобули українці. Друге місце посіла Фінляндія, третє — Росія.
— Хто ще разом з тобою приніс Україні визнання?
— Це переможці національних змагань, команда львівських студентів четвертого-п’ятого курсів: Тарас Гера та Софія Сидір (ЛНУ імені І. Франка, факультет міжнародних відносин), Остап Кушпета (ЛНУ імені І. Франка, економічний факультет) і Володимир Мисак (НУ «Львівська політехніка», факультет менеджменту).
— Як формувалася команда?
— Троє залишилися зі студентського чемпіонату та прийшло дві нові людини на заміну тим, хто вже закінчив навчання в інституті. Адже студенти мають пільгові умови для участі в дорослому змаганні. Я добирав команду зі своїх друзів, які люблять, можуть працювати і мають для цього відповідний талант.
Спочатку ми третьокурсниками брали участь у студентському чемпіонаті і перемогли. Після цього нас запросили до Португалії вболівати за українську команду. Цьогоріч вирішили самі спробувати досягти вищого результату. Нам це вдалося!
— Як відбувалися змагання?
— У групі змагалося вісім команд. Кожна з них отримувала у своє управління компанію, певну фінансову звітність за попередні періоди і на основі цього мала спланувати діяльність на наступні п’ять кварталів. Команда на кожний квартал формувала певну кількість рішень, зазвичай 79. Чемпіонат проводився за кілька етапів. Той, хто посів найвищі місця, залежно від специфіки етапу виходив до наступного туру. Спочатку відбувся чвертьфінал, де виступали по чотири команди в кожній групі, з яких до півфіналу потрапляла лише одна. Останній етап — фінал.
— Як довго тривала гра?
— Першого дня відбувалася підготовка до турніру, а також ми мали можливість ознайомитися з містом. Жеребкування проходило «всліпу». 25 команд були розділені на чотири групи. На щастя, ми не потрапили в «групу смерті». Змагання розпочиналися зранку і тривали до четвертої години. На кожний комплекс рішень на першому етапі було виділено півтори години, а далі щоразу час зменшувався аж до півгодини. Підсумки були об’єктивними: все підраховує комп’ютерна програма.
— Що було найскладнішим?
— Спрогнозувати дії конкурентів, оскільки у фіналі зібралися дуже сильні команди. Всі приблизно одного рівня, потрібно було проявити на повну міру свої здібності.
— З якою командою було найважче змагатися?
— Ми вважали основним фаворитом Росію, оскільки вона виграла минулорічний чемпіонат. Сильним конкурентом була команда з Фінляндії. Також як серйозних конкурентів сприймали китайців, оскільки вони доволі обізнані в цій грі та мають багаторічний досвід.
— Які призи отримали?
— На чемпіонаті світу призи взагалі не передбачено. Головне — визнання. Ми нагороджені дипломами та кубками. А от на студентському чемпіонаті ми виграли ноутбуки. Це спонукало далі працювати і нині ми досягли найвищого рівня. Як кажуть організатори, це хороший рядок у нашому резюме.
— Після такої гучної перемоги чи надходили вам пропозиції від фірм щодо працевлаштування?
— Організатори кажуть, що в них цікавилися нашими координатами. Нас запрошували пройти тестування в аудиторській компанії, яка є найбільшою у світі.
— А де б ти сам хотів працювати?
— Я б хотів мати власний бізнес. Для мене це найбільш цікаво, оскільки потрібно постійно знаходити мотивацію. Мені складно виконувати чиїсь накази, особливо коли я сумніваюся у їхній правильності. Мені подобається робота у великих компаніях, вони перебувають на високому рівні розвитку. Там працює багато розумних людей, від яких можна перейняти досвід. Мене цікавлять інформаційні технології та інноваційна галузь.
— З ким доводилося спілкуватися серед іноземних команд?
— Ми постійно спілкувалися з учасниками переважно зі слов’янських країн, представниками Сінгапуру та Китаю. Від них багато дізналися про подібні змагання в їхніх країнах. Інноваційні методи навчання вже протягом 30 років використовуються в Америці, Британії та Японії. В Китаї — це національна гра, яка проводиться понад 20 років. Практично в усіх країнах ЄС паралельно існує навчання на основі бізнес-симуляторів. У Росії такі змагання підтримує влада. Вважаю, що і українська влада повинна підтримувати подібні програми.
— Як звістку про перемогу сприйняли твої батьки?
— Мій тато донедавна працював у системі МВС, зараз він на пенсії. Мама — приватний підприємець. Деякий досвід мені передавали і допомагали. Весь чемпіонат вболівали за мене. Для них стало абсолютною несподіванкою, коли я зателефонував із Ханти-Мансійська і повідомив про перемогу. Батьки були дуже раді.
— Окрім навчання чим цікавишся?
— Люблю футбол та спілкування з друзями. Організовуємо вечірки у клубах.
— Чи братимеш участь у наступному чемпіонаті?
— Ні, треба переходити до більш реальних сфер бізнесу. Це дуже хороший освітній проект, але ми в ньому себе вичерпали. Будемо допомагати українським командам, передамо досвід. У 2012 році чемпіонат буде, певно, проходити в Україні, принаймні над цим працюють організатори. Щоправда, потрібна підтримка влади.
— Ми з тобою зустрілися напередодні Дня молоді, що хочеш побажати ровесникам?
— Щоб наша молодь завжди розвивалася, проявляла ініціативу так, як це зробили ми.
Розпитувала Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:
- 27 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ МОЛОДІ
назад »»»