НАВІЩО УБОЗу КИШЕНЬКОВЕ СЛІДСТВО?
Минулого тижня у Верховній Раді зареєстровано законопроект, який вкотре поставив питання про доцільність якщо не самого існування спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, то в усякому разі про доцільність їхнього існування саме в такому вигляді і з такими повноваженнями, як нині. Йдеться про наявність у міліцейських УБОЗівців власного слідства.
Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», як відомо, був ухвалений у червні 1993 року. Відповідно до його положень в Україні є державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, а є підрозділи, спеціально створені для боротьби з нею.
До перших належать установи МВС, СБУ, прокуратури, митників, прикордонників, податківців, пенітенціарної системи і навіть військової розвідки. До других — ГУБОЗ МВС, ГУБКОЗ СБУ та їхні підрозділи в регіонах. Причому начальник ГУБОЗ є водночас першим заступником міністра внутрішніх справ, а начальник обласного УБОЗ — першим заступником начальника УМВС тої ж області. Був ще один цікавий момент — згідно із законом до структури управлінь по боротьбі з організованою злочинністю входили невеличкі слідчі підрозділи, які мали розслідувати злочини, розкриті їхніми колегами-оперативниками.
Першу половину 1990-х років часто називають епохою дикого рекету, але при цьому забувають, що то був час і диких заробітків. Тоді наші співгромадяни масово вивозили у Східну Європу мотлох, який удосталь виробляла радянська промисловість, а взамін привозили з-за кордону одяг та взуття, які в СРСР завжди були страшенним дефіцитом. Речові ринки великих міст заповнили імпортні товари ширвжитку, а разом із ними й рекетири всіх мастей. Доходило до того, що торговими рядами ходили, вимагаючи гроші, зграї 16-літніх нахабних розбишак, але комерсантам дешевше було дати їм на пиво, щоб відчепилися, аніж викликати міліцію чи наймати охорону.
За тих обставин підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю доцільніше було б назвати підрозділами по боротьбі з вимаганнями на речових ринках, оскільки саме цей сектор становив левову частку їхньої роботи. Але вже тоді громадськість дивував та обурював один парадокс: УБОЗи звітували про величезну кількість затриманих рекетирів, але дуже рідко могли похвалитися розслідуваними і переданими до суду карними справами. За виявленими фактами вимагань ще на стадії дослідчої перевірки виносилися постанови про відмову в порушенні справи через відсутність складу злочину, а вже порушені справи закривалися з тих самих причин на стадії досудового слідства. Складалося враження, що система БОЗ здіймає багато галасу, а не дає реальних результатів. І вже зовсім незрозуміло, навіщо їй власне слідство.
Одне слово, вже у 1994-му слідчі підрозділи в УБОЗів забрали. Їх не розформували, а лише перепідпорядкували слідчим управлінням обласних УМВС. У складі останніх традиційно були спеціалізовані відділи з розслідування злочинів, які пов'язані з лінією карного розшуку, економіки, неповнолітніх, дорожньо-транспортних пригод. Відтоді до них додалися ще й відділи з розслідування злочинів, скоєних організованими злочинними угрупованнями.
Чим займаються працівники цих спеціалізованих підрозділів, котрі донедавна налічували 517 штатних посад, можна судити з даних статистики. У минулому році в їхньому провадженні знаходилося 4572 карні справи. І тільки 381 з них (8%) була якимось чином пов'язана з діяльністю злочинних угруповань. Решта — крадіжки, пограбування, вимагання або шахрайства — скоєна звичайними злочинними групами. Однак ще більше примушує замислитись результат їхньої роботи. Того ж 2009-го ними закінчено досудове слідство у 1236 справах, при цьому лише 338 із них (27%) стосувалися членів організованих злочинних угруповань.
З чим пов'язаний такий розрив: 8 і 27%? А з тим, що слідчі цих «елітних» відділів штучно «накручують» своїм фігурантам кваліфікацію організованості. Скажімо, упіймали двох хлопців, котрі систематично вчиняли квартирні крадіжки. Тобто звичайна злочинна група, діяльність якої має розслідувати слідчий районного рівня. Та коли він виконає всю чорнову роботу з дослідження кожного епізоду, карну справу раптом забирає до себе спеціалізований відділ. Тамтешній слідчий встановлює, що зловмисники, не просто обкрадали чужі оселі, а ще й попередньо планували свої дії, розподіляли ролі (один ламав двері, інший стояв «на шухері»), хтось із них був лідером, а хтось за його дорученням займався реалізацією викраденого майна. І ось, будь ласка: замість звичайних квартирних злодюжок маємо організоване злочинне угруповання.
Генеральна прокуратура, до речі, у своїх аналітичних довідках із року в рік піддає критиці подібну практику, але вона не припиняється, а набирає обертів. Нині усім зрозуміло, що епоха рекетирських банд давно минула, а підрозділи системи УБОЗ у більшості займаються розкриттям хабарництва і фінансових махінацій. Тобто «білокомірцевою» злочинністю, для якої придумана інша служба МВС, а саме ДСБЕЗ, котра має економічну спеціалізацію.
За таких умов ГУБОЗ-УБОЗ розформовувати зовсім не обов'язково — нехай собі продовжують славні бойові традиції, створюючи здорову конкуренцію колегам із ДСБЕЗ. А от відповідні слідчі підрозділи можна було б і розпустити, розподіливши їхніх працівників між загальнокримінальними та економічними відділами.
Однак сталося те, що суперечить логіці: 23 жовтня 2009 року Верховна Рада ухвалила поправки до Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», відповідно до яких як Головному республіканському, так і обласним УБОЗ знову передають в підпорядкування слідчі підрозділи. Тобто через 15 років після того, як забрали, повертають назад. І відтоді, згідно із законом, начальник слідчого управління ГУБОЗ є за посадою заступником начальника цього главку. А щаблем нижче — керівник слідчого відділу УБОЗ. Понад п'ять сотень штатних посад відділів з розслідування злочинів, скоєних організованими злочинними угрупованнями, передаються з підпорядкування слідчих управлінь УМВС до складу УБОЗ тих самих УМВС.
Виникає запитання — навіщо це їм потрібно? Яким чином УБОЗи збираються завантажити слідчих роботою за спеціальністю, якщо вони так і не спромоглися зробити це належним чином протягом півтора десятка років? Невже їм так необхідно мати своє «кишенькове» слідство? Чи може хтось хоче у такий спосіб забезпечити собі надбавки та пільги за нібито небезпечні умови роботи?
Відповіді саме на ці запитання й намагаються почути автори законопроекту про зміни до закону, якими передбачено позбавити спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю права мати своє слідство.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- РОЗБІЙНИКА СПІЙМАЛИ ПО ЗАПАХУ
- ВИМАГАЧІ КАТУВАЛИ ЖІНКУ
назад »»»