1 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ
ЩО ВИ САМІ ПРО СЕБЕ ДУМАЄТЕ?
Самооцінка особистості — відправна точка для досягнення успіху. Проте нерідко причиною її низького рівня є те, що ми живемо в негативно зарядженому суспільстві, постійно маємо справу з негативно налаштованими людьми: на роботі, на відпочинку, у транспорті й навіть удома.
Як часто вони бувають несправедливі! Якщо ви зробите роботу погано, вам докорятимуть у цьому, зробите її добре, намагатимуться не помітити, що ви впоралися...
Хоч насправді самооцінка — це навіть не те, які ви насправді або якими вас бачать оточуючі, а те, що ви самі про себе думаєте. Рівень самооцінки — суб’єктивний погляд на самого себе. Без усвідомленого його формування ви приречені на провал. Скажімо, що може об’єднувати скромну працівницю, котра завжди відмовчується на виробничих зборах, і зовні самовпевненого її колегу, що завжди рветься на трибуну? Здавалося б, нічого спільного. А тим часом спільне є і називається воно заниженою самооцінкою. Це вона змушує одних відсиджуватися у кутку, а інших надмірно демонструвати свою значущість. Це вона заважає досягати бажаного, не дає реалізуватися здібностям, отруює життя...
На жаль, більшість наших комплексів — змалку. «Подивися, на кого ти схожий, нечепуро! «Не розумієш найпростіших речей, нетямо!» «Гірше за тебе немає у класі»... Правда, знайомий рефрен поширеного стилю батьківського виховання? А скільки разів здібності вже дорослої людини, зовнішній вигляд та інтелект висміювали або брали під сумнів батьки і вчителі, друзі й знайомі, коли траплявся зручний випадок.
Дорогі батьки і вчителі! Що б не сталося, слід критикувати саму провину, а не її винуватця: дитина завжди має знати, що її люблять такою, яка вона є. Пам’ятайте: якщо без кінця повторювати, що вона нічого не знає, не вміє і нічого ніколи у неї не виходить, цілком можливо, що одного разу вона справді в це повірить, і тоді проблеми із самооцінкою їй гарантовані. Якщо ваша близька людина терпить невдачу, не можна говорити, що вона слабак або потенційна невдаха. Людина може розгубитися і розвинути в собі почуття провини. Сприймати окрему невдачу як невдачу всього життя — неприпустима помилка.
До речі, бувають ситуації, коли навіть у дорослої, цілком благополучної людини самооцінка миттєво може опуститися майже до нульового рівня. Іноді для цього буває достатньо звістки про зраду друга або про раптове скорочення на роботі.
З огляду на сказане виникає запитання: як же підвищити самооцінку? Як перестати животіти на «узбіччі» життя і взяти від нього своє? Можливо, слід відійти від звичних уявлень і йти своїм шляхом, за покликом душі. Це зовсім непросто. Ті, хто такого напруження не витримує, йде шляхом найменшого опору, без мети. Таких людей, на жаль, більшість. Успішні люди завжди в меншості, але вони ж зуміли якось самоутвердитися?
І ви здатні на багато що. Треба тільки повірити, що досягнете всього, чого захочете. Коли на щось зважилися, не відкладайте справу у «довгий ящик». Чим довше збираєтеся почати, тим більш непереборними здаються можливі труднощі. Якщо вам щось незрозуміло, не бійтеся ставити запитання. Краще один раз видатися дурнем, ніж шитися в дурні раз за разом.
Запишіться до тренажерної зали або хоча б почніть робити ранкову гімнастику. Сильне, треноване, вільне у своїх рухах тіло дивним чином впливає на дух у ньому. Оновіть гардероб. Зробіть удома ремонт. Такі, здавалося б, дрібниці також впливають на підвищення самооцінки.
Невдоволення всім будь-кого перетворить на сумовитого буркотуна. Більше оптимізму! Менше лайте і частіше хваліть себе! Навіть за найнезначніші успіхи.
Ніколи не порівнюйте себе з іншими людьми, тому що всі ми різні. Кожна людина унікальна і має свої цінності, яких ви не знаєте. Порівнюйте краще себе сьогоднішнього із собою вчорашнім.
Ніколи не виправдовуйтеся. Людина, котра плутано бубонить виправдання, справляє жалюгідне враження. Якщо виникла така потреба, спокійним і упевненим голосом поясніть свій вчинок. Дозволяйте собі бути недосконалим — ніхто не повинен чекати, щоб ви завжди були бездоганні в усьому.
Головне — не спиняйтеся на півдорозі! Рішуче йдіть уперед, пам’ятаючи про мету. Коли ви її досягнете, не доведеться турбуватися про те, як підвищити свою самооцінку — вона і так буде високою.
Людмила ФЕДОРЧЕНКО, лікар-психолог
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЧИМ ЗАВИНИВ СЕРГІЙКО?
- ЧИМ ЗАЙНЯТИСЯ В ДЕКРЕТІ?
- ЛІКУЮТЬ... СМІХОМ
назад »»»