СПРАВЕДЛИВІСТЬ — ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ САТИСФАКЦІЯ,А Й ПОВТОРНИЙ РОЗГЛЯД СУДОВОЇ СПРАВИ
Наша держава зробила ще один крок на шляху до виконання міжнародних конвенцій. Заповнено прогалину у вітчизняному законодавстві, яка могла призвести до появи справ-серіалів проти України.
Небезпечна невизначеність
Звертаючись до Європейського суду, особа прагне не тільки отримати справедливу сатисфакцію. Вона очікує на судовий перегляд справи. Як пояснив урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Юрій Зайцев, Рада Європи та Євросуд розширили розуміння покладених на державу обов’язків щодо виконання рішень останнього. Наприклад, людині, котра заснувала газету, що набула популярності й має свою аудиторію, після того як часопис неправомірно закрили, важлива не тільки сума справедливої сатисфакції, а відновлення випуску часопису. Тому державам, які визнають юрисдикцію цієї міжнародної інституції, ще 2000 року рекомендовано, окрім виплати компенсації, запровадити такі інструменти, які дозволили б поновити судове провадження у справі або переглянути вже розглянуту справу.
У Законі України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», ухваленому 2006 року, це враховано. Водночас у вітчизняному законодавстві швидко виявилася прогалина. У чинному Кримінально-процесуальному кодексі прямо не передбачено підстав для перегляду судового рішення у разі, якщо міжнародна судова установа виявила, що під час ухвалення рішення було порушено міжнародні зобов’язання. У Господарському процесуальному, Цивільному процесуальному кодексах і Кодексі адміністративного судочинства така підстава прямо передбачена, однак фахівці вказували на правову некоректність її формулювання.
Щоб усунути цей недолік, Міністерство юстиції підготувало законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав перегляду судових рішень». Нещодавно парламент ухвалив цей нормотворчий документ, який розставляє крапки над «і» у такій важливій сфері, яка не тільки пов’язана з дотриманням прав людини, якістю законодавства, а й міжнародним іміджем нашої країни. Положення всіх згаданих кодексів приведено відповідно до вимог ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У законі чітко визначено: «Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом є підставою для перегляду судових рішень».
Рішення Євросуду проігнорували?
До чого призводила така законодавча невизначеність, можна яскраво проілюструвати на прикладі справи «Яременко проти України». Олександр Яременко був затриманий 2001-го за підозрою у вбивстві таксиста М. Під час одного з допитів, проведеного без адвоката, підозрюваний зізнався у причетності до вбивства 1998-го таксиста Х. Потім у присутності захисника Яременко відмовився від свідчень, заявивши, що дав їх під примусом. Того ж року його було засуджено до довічного позбавлення волі. Верховний Суд 2002 року залишив вирок без змін.
Яременко звернувся до Європейського суду зі скаргами на катування і порушення справедливості судового процесу. Міжнародна судова інстанція визнала, що достатніх доказів жорстокого поводження з ним немає, тому що не було проведено ефективного незалежного розслідування відповідної заяви Яременка і його адвоката. Суд побачив у цьому порушення обов’язків держави і тим самим порушення ст. 3 Європейської конвенції. Порушено також п. 1 ст. 6, адже підозрюваного змушували свідчити проти себе. Засудження за злочин 1998 року базувалося головним чином на «явці з повинною», отриманою за відсутності адвоката. На думку суду, іншими доказами це не підтверджувалося. Крім того, відсутність будь-яких невідповідностей та непослідовності в докладних свідченнях Яременка та іншого обвинуваченого про обставини вбивства, скоєного 1998 року, навело суд на думку, що ці «свідчення» були добре узгоджені та отримані всупереч волі обох обвинувачених. Відсторонення адвоката від справи суд назвав грубим порушенням права на захист (п. 3 ст. 6 Конвенції). Суд визнав докази вини у скоєнні злочину 1998 року незаконними.
Отримавши рішення страсбурзької Феміди, адвокат Аркадій Бущенко подав клопотання до Верховного Суду щодо перегляду рішень у справі Яременка в порядку виключного провадження. Природно було очікувати, що найвища судова інстанція скасує вирок Київського апеляційного суду 2001 року та визначення Верховного Суду 2002-го і клопотатиме про перегляд цих рішень, наголошує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Однак судова палата у кримінальних справах і військова судова палата на спільному засіданні виключили з вироку явку з повинною, отриману під час допиту за відсутності адвоката, і все ж залишили вердикт у силі. Вони визнали достатніми саме ті докази, які викликали сумніви у Європейського суду. Таким чином, рішення страсбурзької Феміди не було виконане. Верховний Суд дав підстави для нової скарги до Євросуду — на порушення права на справедливий суд!
Згаданий закон звів до єдиного знаменника всі підстави для перегляду судових рішень, у чому його безумовний позитив, зазначає член правління Центру політико-правових студій, кандидат юридичних наук Олександр Банчук. Однак, на жаль, навіть судді не можуть ментально усвідомити ухвалені зміни, і все буде йти, як раніше. До слова, у справі Яременка наші служителі Феміди, проігнорувавши міжнародні зобов’язання, вчинили «по-радянськи», діючи за такою логікою: вам не подобаються ці докази? Ми їх викинемо. Вистачить тих, що залишилися. На думку експерта, це може призвести до виникнення справи «Яременко проти України»-2, принаймні в Росії вже був подібний випадок.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ГЕТЬ НЕЗАКОННІ ПОЗНАЧКИ!
- ПРИЙМАЛЬНИКИ-РОЗПОДІЛЬНИКИ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
- ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ДІТЕЙ ВІЙНИ
- ОТАКОЇ...
назад »»»