Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
У завершальний день олімпійського гімнастичного турніру лідер національної збірної — 22-річний донеччанин Олег Верняєв зробив золотий прорив на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро, перемігши у вправах на паралельних брусах. Срібний призер в абсолютній першості, як і в багатоборстві, отримав на улюбленому снаряді оцінку вище 16 балів.
Головними уболівальниками і свідками тріумфу сина були батьки — Тетяна та Юрій Верняєви, які приїхали до олімпійського Ріо за сприяння ще одного донеччанина — президента Національного олімпійського комітету Сергія Бубки. Спеціально для підтримки Олега вони підготували два українські прапори з надрукованими на них великими портретами самого Верняєва та його тренера Геннадія Сартинського.
«Дуже радий, щасливий і гордий цією медаллю! Нарешті я тримаю в руках олімпійське «золото»! Після багатоборства трохи засмутився, адже розраховував на перше місце, але не склалося. Наступного разу треба бути ще сильнішим», — згадав інший свій блискучий виступ олімпійський чемпіон, якого арбітри трохи «пригальмували» в абсолютній першості, віддавши перше місце японському лідеру спортивної гімнастики Такеї Учимурі.
Усе в житті залежить від нас самих. Пригадаймо, скільки мотиваційних цитат ми вже прочитали, скільки відео, які закликають «зараз же діяти», подивилися.
Однак, незважаючи на все це, ми продовжуємо просто шукати відмовки і виправдання замість того, щоб почати займатися спортом або хоча б звичайною фізкультурою для підтримки тіла здоровим і красивим.
Як налаштуватися на заняття спортом? Про це ми запитали у фахівця — кандидата медичних наук, доцента Тетяни Амеліної.
— Почнемо з того, що треба просто почати поважати себе і своє тіло. Наука колинебудь знайде можливості зміни всієї цієї конструкції, в якій розташовуються наші органи. Однак поки цього не сталося, у нас є тільки одне життя і одне тіло, тому варто подбати про нього.
Нам усім хочеться жити в ошатному будинку.
Наш співрозмовник — Іван Драч, письменник, громадський діяч, перший голова Народного руху України, Герой України.
— Іване Федоровичу, чим нині переймаєтеся?
— 2016 рік — це рік Лесі Українки та Івана Франка. Отож маємо уяснити для себе, що це означає і чому ми такі є. Чому у нас такі великі вчителі і чому ми такі нездари-учні, що ніяк не можемо здати державницького екзамену, весь час отримуємо дуже низькі оцінки.
— Про Вас кажуть, що Ви щасливчик долі...
— Судіть самі. Я вчився в сільській школі. Після її закінчення мені певною мірою покоцюрбили долю. Я вважав, що отримаю медаль, учителі готували до цього, а потім вийшло так, що інша людина, ближча до начальства, дістала ту медаль. Я навіть не хотів брати атестат. Але через нестачу вчителів мене зразу після десятого класу «кинули» викладати в школі російську мову і літературу, ще досі маю учнів із тих часів.
Знаний в Україні виконавець моновистав Петро Миронов нещодавно представив свій новий проект «Чорний птах з білою ознакою» за творами Василя Стуса.
«Сьогодні знову розмова про Стуса. За неповторністю його постаті поринаю у роздуми. Машина жорстокості... Як не зламатися? На це риторичне питання сама по собі виникає відповідь:
Лише, де випромінюються люди,
Глухої темряви повік не буде!
Василь Стус — особистість унікальна. Якби не такі, як він, то, напевне, Україна не відбулася б як незалежна держава. Не було б Майданів, які змінили нашу свідомість», — переконаний актор.
Перше звернення П. Миронова до творчості Стуса припадає на дев’яності роки минулого століття. Саме тоді він перший в Україні записав аудіокнигу за творами митця для сліпих. У 1996-му створив моноспектакль, присвячений Василеві Стусу.
А майже через двадцять років до нього звернулися організатори фестивалю Донецької культури з пропозицією поновити цю виставу. І хоча до початку фестивалю залишалося лише два тижні, він погодився взятися за цю непросту роботу майже без вагань.
27 СЕРПНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОГДАНА СТУПКИ, ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО АКТОРА ТЕАТРУ І КІНО,
ХУДОЖНЬОГО КЕРІВНИКА КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АКАДЕМІЧНОГО ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ імені І. ФРАНКА
Богдан Ступка — це людина, яку не потрібно представляти. Скоріше, це його ім’я презентує українські кіно й театр. Його участь у будь-якій постановці чи зйомці викликала завжди стовідсотковий інтерес у публіки та ЗМІ.
Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликів Львівської області. У 1948 році сім’я переїхала до Львова. Богдан ріс в артистичному середовищі. Його батько співав у хорі Львівського театру опери та балету, тому хлопчик з дитинства крутився за лаштунками, бачив і чув усіх видатних співаків. А в 14 років дебютував на сцені в п’єсі «Дні Турбіних» — брав участь у масовці, куди Богдана прилаштував батько.
У 1961 році Ступка закінчив акторську студію при Львівському театрі ім. Марії Заньковецької (тут він тривалий час працював), а в 1964-му — заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.
Уже всьоме в Національній філармонії України розпочався фестиваль «Літні музичні промені» (оркестрова музика).
Як і в попередні роки, цей музичний форум дає можливість усім шанувальникам класичного музичного мистецтва поринути у світ прекрасного під час відпусток.
Відкрив фестиваль Національний ансамбль солістів «Київська камерата» концертом «Музичні ремінісценції. Подорож по Європі», на якому представили творчість італійських та іспанських композиторів А. Вівальді (концерт для 4х скрипок та оркестру сі мінор; концерт для скрипки з оркестром соль мажор; із циклу «Пори року» для скрипки і оркестру — концерт № 2 соль мінор «Літо» і концерт № 3 фа мажор «Осінь»), Н. Паганіні (La campanella для скрипки з оркестром), Дж. Боттезіні (дует для скрипки і контрабаса з оркестром), Л. Боккеріні («Нічна варта у Мадриді» для струнного оркестру), І. Альбеніса («Танго» для альта і оркестру), П. Сарасате («Баське капричіо» для скрипки з оркестром, циганські наспіви для скрипки з оркестром, «Наварра» для двох скрипок з оркестром).
Глядачі довго аплодували солістам оркестру Богдані Півненко, Катерині Супрун та Світлані Клінковій. Але чи не найбільше оплесків зібрала семирічна Олександра Василькова. Її майстерній грі на скрипці можуть позаздрити і дорослі виконавці.
Вкотре Державна служба з питань надзвичайних ситуацій України вдалася до новацій: відтепер там вирішили почати чергове реформування системи державної пожежної охорони. Точніше, доповнити цю перевірену часом структуру новими формуваннями.
Державна пожежна охорона в Україні за роки незалежності зазнавала чимало трансформацій. Усі вони так чи інакше стосувалися зміни її організаційної структури залежно від соціального та економічного розвитку держави й амбіцій її керівників.
Так, на початку незалежності пожежних підпорядковували начальникам обласних управлінь міліції. До 1994 року в системі МВС України існували воєнізована і професійна пожежні охорони. Потім вогнеборці відійшли до управлінь цивільного захисту, а з 2003-го в Україні почали створювати управління МНС у всіх областях. Із ліквідацією колгоспів та радгоспів узагалі щезла місцева пожежна охорона на селі.
Нині пожежно-рятувальним підрозділам визначене завдання щодо адекватного та високопрофесійного реагування на всі негаразди, з якими в повсякденному житті може зіткнутися пересічний громадянин — пожежі, дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки на воді, руйнування будівель, наслідки складних погодних умов та ліквідація наслідків інших нестандартних ситуацій.
Високомобільні десантні війська — це еліта української армії. Про хоробрість львівських десантників знає вся країна, адже вони боронили Донецький та Луганський аеропорти. Близько 400 військовослужбовців за їхні подвиги нагороджені державними нагородами.
80-та десантно-штурмова бригада ВДВ, що у Львові, провела День відкритих дверей. На святкування прийшли вояки із сім’ями, родичі загиблих десантників та посадовці.
Відвідувачі військової частини мали можливість ознайомитися з умовами повсякденної діяльності особового складу, оглянути показові виступи бойової навченості військовослужбовців.
Криваві сторінки новітньої історії ВДВ
«Наша військова частина пройшла славетний бойовий шлях. Багато військовослужбовців брали участь у виконанні завдань у Республіці Афганістан у складі миротворчих підрозділів. Однією з найбільш яскравих і водночас кривавих сторінок уже новітньої історії стали для нас 2014–2015 роки, коли вся Україна дізналася про львівських десантників як непереможних представників високомобільних десантних військ ЗСУ.
Останнім часом держава приділяє дедалі більше уваги резервістам — людям, які живуть звичайним цивільним життям, але за першим наказом готові вирушити в район бойових дій.
Обороноздатність поліпшиться
Служба у військовому резерві була запроваджена в Україні у 2006 році. Але тоді до цього нововведення і перші особи держави, і в Міністерстві оборони поставилися досить скептично.
— На жаль, наші керманичі проявили злочинну безвідповідальність, за яку українці вже заплатили тисячами людських життів і продовжують платити, — вважає полковник Олександр — офіцер Генерального штабу ЗС України.
Не погодитися з ним важко: Україна, маючи добре підготовлений і озброєний резерв, могла б застосувати його в Криму, коли там з’явилися так звані зелені чоловічки. Утім, навіть якщо б усе скінчилося так, як воно скінчилося, то події на Донбасі відбувалися б за іншим сценарієм. На жаль, лише після того, як Росія відібрала півострів і почала створення «Новоросії», Українська держава змінила своє ставлення до власної безпеки.
Останнім часом українці активно критикують владу за млявість реформ, за те, що зміни не покращують їхнього життя.
Виявляється, не все так погано: експерти Реанімаційного пакету реформ нарахували аж дванадцять досягнень вітчизняних реформ.
У країні запущені антикорупційні інституції — Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань запобігання корупції. НАБУ та САП розслідують 148 справ, у яких фігурують судді, прокурори, високопосадовці. Вже оголошено 35 повідомлень про підозру, складено обвинувальні акти на 19 осіб, до суду направлено 15 справ (вісім — щодо суддів).
У 2015–2016 роках оприлюднено низку державних баз даних. Запрацював Держреєстр юридичних та фізосіб із зазначенням кінцевого бенефіціара. Можна отримати інформацію про держзакупівлі, про власників чи інших власників речових прав на нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки.
У країні створено єдиний портал використання публічних коштів. На сайті опубліковано понад 22,6 млн трансакцій Держказначейства, а 40% розпорядників та отримувачів бюджетних коштів зареєстрували службові кабінети. Рівень їх наповнення інформацією збільшився до 88%.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».