Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Після значного спаду у першій половині 2015 року економіка України почала демонструвати перші ознаки покращення, констатують експерти Світового банку.
За результатами І півріччя вітчизняний ВВП знизився на 16%, спад зафіксовано в усіх секторах економіки. Військові дії у промислово розвинутих регіонах призвели до припинення виробництва продукції на кількох металургійних комбінатах і до зниження обсягів виробництва на решті підприємств через дезорганізацію постачання та збуту. У цілому виробнича діяльність у першій половині цього року знизилася на 20,5%.
Але за цим показником приховуються значні розбіжності між регіонами. Стрімке падіння на сході було частково компенсоване відносно високими показниками кількох регіонів на заході та в центрі країни. Тим часом макроекономічна корекція охопила всі регіони України. Падіння реальних доходів веде до зниження споживання та обсягів роздрібної торгівлі, зазначають експерти: вони знизились у першій половині 2015-го на 20% і 25% порівняно з торішніми.
У країнах ЄС актуальною екологічною проблемою є утилізація електровідходів та азбесту. Аналогічні проблеми виникають і на території України. Про досвід поводження з небезпечними відходами в Україні та Польщі розповіли кореспонденту «ДУ» міжнародні фахівці: заступник голови правління громадської організації «Екологічні ініціативи» (Україна) Олег Гладчук; заступник директора департаменту охорони навколишнього середовища Любліна (Польща) Марцін Руцай; польський експерт з утилізації азбесту (Польща) Роберт Шлезак.
— Пане Роберте, розкажіть, чому тема азбесту настільки актуальна в Польщі?
Роберт Шлезак: У всьому світі в певний момент вигадали, що азбест є супер- матеріалом, з якого можна все будувати, починаючи від зубних щіток, каналізаційних труб і закінчуючи будинками. Те, наскільки небезпечним є цей матеріал, показала нам трагедія руйнування будинку. Фахівці, які займалися усуненням руїн цього зведеного з азбесту будинку, померли. Польські та українські громадяни працювали на розбиранні будівлі.
Останніми місяцями в Росії різко зменшилася кількість іммігрантів із Центральної Азії, які становлять більшість працюючих там гастарбайтерів. Це пов’язано з економічною кризою, зниженням курсу російської валюти і загостренням імміграційного законодавства.
За офіційними даними Федеральної міграційної служби (ФМС), з липня 2015 року кількість іммігрантів з країн Центральної Азії зменшилася відносно аналогічного періоду минулого року: з Киргизстану — на 6% (нині 500 тисяч осіб), Таджикистану — на 18% (1 мільйон), Узбекистану — на 16% (2,1 млн). Зате зросла кількість громадян України, які перебувають у Росії — за даними ФМС у Росії перебуває 2,6 млн осіб, тоді як на початку 2014 року їхня кількість становила 1,6 млн, що частково компенсувало скорочення напливу іммігрантів з республік Центральної Азії.
Посередньо про зменшення кількості іммігрантів свідчать дані російського Центробанку про обсяг грошових переказів з Росії до країн походження іммігрантів: у першому кварталі 2015 року обсяги грошових переказів до країн СНД зменшились у середньому на 47% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Внутрішня ситуація в Туреччині залишається напруженою. Незважаючи на антитерористичну операцію проти курдів, що триває понад два місяці, масштаб проблем, які постали перед владою в Анкарі, лише збільшується.
Антикурдські акції стали важливим елементом передвиборчої кампанії (на 1 листопада заплановані дострокові парламентські вибори). Проте замість сприяти зменшенню політичної напруженості, вони радше зміцнюють і загострюють існуючі протиріччя.
Курдський мирний процес — спроба політичного вирішення проблем курдської національної меншини в Туреччині та закінчення війни, що триває вже понад 30 років між турецькою державою (нині при владі Партія справедливості і розвитку — ПСР) та Робітничою партією Курдистану (РПК), — з різною інтенсивністю і перервами тривав останнє десятиліття. Останній, як здається, перелом стався в липні поточного року.
Цьогорічним лауреатом Нобелівської премії миру стала маловідома широкому загалу туніська громадська організація, яка організувала переговорний процес між різними політичними силами цієї країни. Менш ніж за місяць, 10 грудня 2015 року, в день народження Альфреда Нобеля, тунісці отримають цю заслужену нагороду.
Слід зазначити, що традиційно претендентів на цю найбільш резонансну нобелівську премію була понад сотня. Нагадаємо, що серед таких претендентів називалися активіст руху «Вікілікс» Джуліан Ассанж, один із його джерел інформації — колишній співробітник найтаємничішої спецслужби Сполучених Штатів Америки «Агентства національної безпеки» Едвард Сноуден, навіть бундесканцлер Ангела Меркель.
Ассанжу пропонували вручити премію за його роль у досягненні «глобальної гласності», Едварду Сноудену — за розкриття механізмів стеження американських спеціальних служб фактично за кожним мешканцем планети Земля.
11 жовтня 2015 року громадяни Білорусі обрали президентом країни вп’яте, починаючи з 1994 року, Олександра Лукашенка. Навіть порівняно з попередніми виборами 2010-го, президентські вибори-2015 стали одними з найбільш спокійних для переможця.
Серед внутрішньополітичних причин чергової поразки білоруської національної опозиції вкотре повторюється сценарій 1994-го. Тоді опозиція прийшла на вибори розпорошеною, без авторитетного лідера. Відтоді офіційна влада Білорусі досить вдало навчилася використовувати націоналістичні настрої.
Цього разу на фініші президентських перегонів Олександр Лукашенко навіть наважився сказати «ні» російському колезі Володимиру Путіну, відмовивши йому у створенні на території Білорусі російської бази «військово-космічних сил». Символічно, але таке «ні» Кремль почув під час своєї нинішньої військової кампанії у Сирії. Правда, Кремль зробив вигляд, що «не помітив» чітко сформульованої негативної відповіді білоруського президента, наголосивши, що питання розміщення бази потребує додаткового вивчення.
Президент США Барак Обама днями оголосив про підписання США, Канадою, Мексикою, Перу, Чилі, Брунеєм, В’єтнамом, Сінгапуром, Австралією та Новою Зеландією і Японією Угоди про транстихоокеанське партнерство.
Переговори про можливість створення такого торговельного об’єднання велися від початку 90-х років. Помітні зусилля для успіху цих переговорів зробили адміністрація президента США Білла Клінтона, адміністрація президента США Джорджа Буша-молодшого. Тож створення транстихоокеанського партнерства неможливо вважати монопольною дипломатичною перемогою адміністрації Барака Обами. Навпаки, святкувати ще рано, тому що до кінця 2015-го відповідну угоду має ратифікувати Конгрес США.
Домогтися цього адміністрації Барака Обами буде непросто, адже набирає обертів президентська виборча кампанія у Сполучених Штатах, тому чимало кандидатів від республіканців і навіть демократів, наприклад Гілларі Клінтон, критикує досягнуті домовленості, вважаючи їх недостатньо вигідними саме для США. У Канаді досягнута угода також стає для лібералів, які ведуть гостру передвиборчу боротьбу, темою для критики з боку політичних конкурентів.
У світовому експертному середовищі розвивається жвава дискусія з приводу часу тривалості операції російських військово-космічних сил у Сирії. Досить суперечливими є оцінки двох тижнів бомбувань баз ісламських терористів. Уже не викликає сумніву, що об’єктами бомбових атак стали як інфраструктурні бази «Ісламської держави Іраку і Леванту» («ІДІЛ»), так і структури наближеної до «Аль-Каїди» організації «Джебхат аль-Нусра» та найслабшої ланки опозиції проти Башара Асада, яку уособлює так звана сирійська вільна армія.
Останнім часом змінилися акценти й російської пропаганди. Тепер вона не виключає можливості участі «сирійської вільної армії» у сухопутній операції проти двох інших терористичних угруповань. Це розглядається в Кремлі як поступка Вашингтону, який стурбований надмірною роллю російських винищувачів у знищенні «світської опозиції» до Асада. Насправді проблема в тому, що підрозділи «сирійської вільної армії» є надто «вільними» від ідеологічної орієнтації.
Давно підмічено, що напередодні холодної пори року в нас немає гарячішої теми, ніж проблема опалення. Себто пересічні громадяни обговорюють не стільки опалення як суто технічний процес, скільки ціну, яку слід сплатити за те, щоб мати тепло в квартирах.
Для багатьох українців цього опалювального сезону вона може виявитися захмарною. Навіть попри широко розрекламовані субсидії та «200-кубометрову» урядову знижку на споживання газу. Тому вітчизняні політики наполягають як на зниженні вартості газу для населення, так і на використанні блакитного палива власного виробництва для потреб населення.
Наскільки нині сприятливі умови для видобувників українського газу та які підводні камені зустрічаються на його шляху до українського споживача, можна було зрозуміти під час бурхливих дебатів на недавній сесії Полтавської облради, де розподіляли газоносні площі між вітчизняними видобувниками...
ОПРИЛЮДНЕНО ОФІЦІЙНИЙ ЗВІТ РАДИ БЕЗПЕКИ НІДЕРЛАНДІВ ЩОДО РЕЙСУ МН-17
Завтра виповниться рівно 15 місяців з моменту найжахливішої трагедії, котра сталася в період усе ще не завершеної українсько-російської війни: 17 липня минулого року в небі над Донбасом було збито пасажирський «Боїнг», котрий виконував рейс із Голландії до Малайзії.
Нібито багато води спливло відтоді. Суспільство стало свідком Іловайського «казана», двох Мінських перемовин і сяких-таких напівмирних домовленостей, подій навколо Донецького аеропорту, дебальцевських перипетій... Утім, відлуння від збитого пасажирського літака час від часу вперто потрапляє на перші шпальти світової преси.
Нинішній тиждень приніс черговий інформаційний привід для цього, адже Рада Безпеки Нідерландів — країни, котра втратила найбільше своїх громадян 17 липня 2014-го, — оприлюднила звіт щодо тієї катастрофи.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».