Помітне місце на ринку фінансових послуг продовжують займати так звані офшори. Зважаючи на це, показово, що країни G20, які на кожній зустрічі скаржаться одна одній на відтік неоподаткованих прибутків до офшорів, на переговорах у форматі СОТ ніяк не потурбувалися про те, аби припинити таке неподобство. Вирішальну роль у цьому відіграли лобісти транснаціональних корпорацій при національних урядах, які домоглися чергової «лібералізації» ринку фінансових послуг.
Це означає подальше скорочення прибутків національних бюджетів від податків та перерозподіл капіталів від середнього класу до вузького кола глобальної фінансової олігархії. Зважаючи на цю тенденцію, помітною темою нинішніх переговорів у Женеві стали переговори між США та Євросоюзом про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі.
Ця ідея має втілитися в конкретні домовленості, що час від часу стимулює хвилі протестів з боку європейських профспілок. Останні вбачають у цій угоді головну загрозу для європейської моделі соціального ринкового господарства, яка суттєво відрізняється від «вільноринкової» моделі економіки США. Тому галузеві європейські економічні організації намагаються консолідуватися, аби не допустити фіксації в угоді про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі норм і стандартів, вигідних виключно американським конкурентам європейських виробників.
Правда, поки що особливих успіхів у цій боротьбі європейські лобістські організації не мають. Якщо за такий успіх не вважати, звичайно, чергове відкладення підписання цієї угоди. Незалежні німецькі економічні експерти закликають уряди країн Євросоюзу ретельніше підрахувати загальний баланс збитків і прибутків, який може бути від підписання згаданої ліберальної торговельної угоди зі США.
Аргументи експертного середовища виглядають вагомо, адже нагадують, що більш-менш ефективне функціонування механізму стабілізації спільної європейської грошової одиниці безпосередньо залежить від конкурентних переваг європейської економічної моделі. Остання вже й так зазнає тиску внаслідок дії економічних санкцій проти Росії та несе прямі збитки від втрати російського ринку.
Натомість конкурувати на американському ринку європейським товарам доводиться у жорсткій боротьбі з азійськими виробниками, які теж не надто турбуються щодо соціальної складової собівартості своїх товарів. Тож не дивно, що учасники переговорів Світової організації торгівлі в Женеві зберігають лише обережний оптимізм щодо темпів подальшої лібералізації світової торгівлі.

Андрій МАРТИНОВ