Туніський військовий уряд планував провести позачергові вибори після усунення представників партії «Ан-Нахда» від влади вже до кінця 2013 року. Однак на заваді цьому плану стала загальна негативна соціально-політична ситуація в країні. Туніс потерпає від напливу біженців із сусідньої Лівії, де триває кривава громадянська війна. Водночас успіхи лівійських ісламістів надихають на войовничість їхніх туніських побратимів.
Чимало туніських ісламістів воюють у загонах бойовиків у Лівії. Не залишає Туніс поза увагою й сусідній Єгипет. Зокрема, єгипетські спецслужби за чинного президента Ас-Сісі посприяли відновленню більш ефективної роботи своїх туніських колег. Останні наполягали на максимальному продовженні терміну дії надзвичайного стану, в умовах якого й відбувалася виборча кампанія. Туніські військові після парламентських виборів 26 жовтня сподіваються передати владу світській коаліції.
Можливо, здійснити це буде досить просто, тому що в рядах партії «Ан-Нахда» фактично відбувся розкол. Більш радикальна частина туніських ісламістів, особливо після усунення їх від влади наприкінці 2012 року, вважає, що ігри у демократію не відповідають класичній ісламській моделі влади. Вони готові взяти цю владу силою, звичайно, коли для того складуться більш сприятливі умови.
Натомість поміркована частина партії «Ан-Нахда» готова задовольнятися роллю непримиренної опозиції у новому складі парламенту. Його світська частина 23 листопада має обрати нового легітимного президента країни.
Саме ці зміни владної верхівки мають засвідчити, наскільки будуть реалізовані у політичному житті Тунісу цілі і цінності революції 2011 року.

Андрій МАРТИНОВ