Наступ радикальних ісламістів спровокував масові курдські протести, які відбулися у Туреччині. Турецькі курди вимагають прямого військового втручання у конфлікт. Унаслідок заворушень президенту Туреччини Реджепу Ердогану довелося запровадити надзвичайний стан у п’ятьох курдських містах у Туреччині.
Однак президент Ердоган наголошує, що курдські протести не змусять його ввести турецькі війська у курдські райони Сирії. Ця операція виглядає надто ризикованою з точки зору безпеки самої Туреччини. Ердогану не доводиться розраховувати на безумовну підтримку з боку союзників по НАТО. На поверхні — причини такого розвитку подій, адже США та інші союзники по альянсу декларували намір зміцнювати національну безпеку кожної з країн НАТО, але солідаризувалися насамперед на захисті безпеки країн Балтії та держав Центральної Європи.
Разом із тим авторитарний внутрішній курс президента Ердогана також не підтримується Сполученими Штатами та країнами Євросоюзу. Крім того, користуючись критичною позицією Євросоюзу щодо сучасного становища навколо Туреччини, Греція актуалізує звинувачення на адресу Туреччини за її непоступливість щодо кіпрської проблеми.
Утім, найбільше занепокоєння Туреччини викликає зараз курдське питання. Наступ ісламістів в Іраку і Сирії спровокував загострення військово-політичного становища на кордонах Туреччини. Турецькі курди занепокоєні долею своїх одноплемінників у Сирії.
За цих обставин Ердоган опиняється у складній політичній ситуації, коли турецькі націоналісти починають закидати йому надмірні, на їхній погляд, поступки курдам, які від часів Мустафи Ататюрка не визнавалися за окрему націю, а називалися «гірськими турками».
Однак, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра, Ердоган домігся розширення мовної автономії турецьких курдів, що мало забезпечити справжній прогрес на переговорах щодо вступу Туреччини до Євросоюзу.
Натомість не було досягнуто ані прогресу на переговорах з Євросоюзом, так само, як не було консолідовано внутрішньополітичне становище у самій Туреччині. Адже створення силою зброї «Ісламської держави Іраку та Леванту» на значній частині власне курдських земель знову ставить під сумнів швидке створення незалежного Курдистану, принаймні з частин територій іракських і сирійських курдів.
Проте від того турецькому президенту Реджепу Ердогану не легше, бо хаотичний розвиток військово-політичної ситуації на кордонах Туреччини кидає країну у непередбачуваний геополітичний шторм, який уже б’є по економічних позиціях Туреччини та її стратегічних перспективах.

Андрій Мартинов