У пекінських школах завдяки фільтрам повітря в класах можна дихати, але на спортмайданчик учнів найчастіше не пускають через смог. Забруднення повітря в Пекіні настільки значне, що хвороба легенів через певний час гарантована.
Брудне повітря і неякісні продукти на другому місці у списку причин еміграції. Третьою є освіта дітей. А перша досить банальна — фінансова безпека.
Мільйонери на Заході втікають із власних країн переважно через високі податки, а китайські багачі вимагають речей, які для багатьох мешканців Заходу є буденними і непомітними: чистого повітря, безпечної їжі, добрих шкіл. «Крези» з Піднебесної зрозуміли, що за гроші можуть купити собі значно краще життя деінде.
Список скарг китайських еліт невичерпний: вулиці у містах неймовірно брудні, автомобільний рух хаотичний, затори неможливо витримати. Ресторани не відповідають жодним санітарним нормам. Їжа не є безпечною — була велика афера з молоком для немовлят із меламіном; рис виробляли з пластику, а горішки — з гіпсу.
Проте це не все — багатство викликає підозру. Професор, який побажав залишитись анонімним, додатково займається бізнесом, але мусить носити закороткі штани і м’ятий піджак, щоб ніхто не здогадався, що він — мільйонер. Найближчим часом він збирається виїхати у США, де вже перебуває його родина. «Коли станеш багатим, тебе арештують», — пояснює він.
Очевидно, що він трохи перебільшує, але багачі дійсно мають чого боятись.
Антикорупційна кампанія, яку з величезним запалом проводить президент Сі Цзіньпін, змусила декого з китайських багачів утратити впевненість. І тому вони так послідовно готують собі м’яке приземлення: переміщують за кордон свої родини і гроші. Вважається, що попри суворість законів (за кордон можна переказувати не більше ніж 50 тисяч доларів щорічно) протягом останніх двох років із Піднебесної нелегально виведено понад трильйон доларів! Так само було і коли комуністичний Китай забирав від британців Гонконг у 1997 році. Кожний, хто міг собі це дозволити, висилав родину у США чи Канаду, а гроші приховував.
У 2011 році продаж апартаментів класу люкс і будинків у канадському Ванкувері зріс на 70%. Причина дуже проста — роком раніше Канада ввела програму для багатих іммігрантів. Взамін за доступ до безпроцентних урядових облігацій на 800 тисяч доларів можна було отримати візу на постійне перебування. Цією програмою зацікавилися переважно китайці. Нерухомість у Ванкувері і так була однією з найдорожчих у світі — відразу після Гонконгу. Середня ціна будинку — два мільйони доларів, але для китайців вона не становила жодної проблеми.
Наприкінці 2012 року канадська влада припинила дію програми «віза за облігації», однак китайці і так масово емігрують до Канади — вони становлять там найчисленнішу групу чужоземців, а у Сполучених Штатах Америки посідають друге місце після мексиканців.
Китайська влада завжди боялась еміграції. За панування династії Цін (із середини ХVІІ століття до 1912 року) вона каралася смертю. Комуністична партія Китаю також заборонила еміграцію, заборону скасували лише у 80-х роках ХХ століття. Нинішня втеча еліт робить атмосферу у КПК усе більш нервовою. Пекін програє імміграційну війну: з кінця 90-х років із Китаю виїхали 9 мільйонів, головним чином представників вищого та середнього класу. Приїхало у десять разів менше осіб.
«Це явище на перспективу загрожує розвитку Китаю. Так далі бути не може», — говорить китайський аналітик Ван Гуяо. Державне агентство Сіньхуа опублікувало серію статей, в яких попереджали, що особа, що прагне отримати візу у США, може втратити свої гроші.
У «Женміньжибао» («Народна газета»), органі КПК, з’явилася стаття «Чому потрібно ускладнити еміграцію багатіям?». Автори домагалися запровадження виїзного податку для багатих китайців. Партійні чиновники звинувачують Вашингтон у веденні проти Пекіна тихої війни, в рамках якої американці привласнюють китайські гроші і китайські таланти.
Дійшло то того, що Центральна комісія партійної дисципліни розпочала антивиїзну програму. «Оголені офіційні особи» — так у Китаї називають партійних чиновників, чиї дружини і діти перебувають за кордоном — мають бути відрізані від можливостей кар’єрного зростання. Рекомендується моніторинг їхніх родин і допускається конфіскація закордонних паспортів. Оголених офіційних осіб немало — понад половина депутатів Всекитайських Зборів Народних Представників підпадає під цю категорію.
З початку фінансової кризи у 2008 році у медіа повертається запитання: «Чи стане Китай найбільшою світовою потугою?» Прихильники цієї тези вказують на застій Заходу. Її противники твердять, що китайці можуть лише повторювати чужі взірці. Але, може, відповідь на це запитання треба шукати в іншому місці? Китайські еліти голосують ногами, масово втікають із власної вітчизни, як з тонучого корабля. Чи здатна така держава стати світовим лідером?
Петро ПЕТРІВ