Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 06 Грудень 2019 14:29

Корбін пропонує націоналізацію і "зелену" революцію

Rate this item
(0 votes)

Програма Лейбористської партії на парламентські вибори у Великобританії — це повернення до радикальних коренів.

«Це — маніфест надії. Програма, яка принесе справжню зміну. Вона наповнена популярними постулатами, які політичний істеблішмент блокував протягом цілого покоління», — цими словами лідер Партії праці Джеремі Корбін відкрив конференцію, на якій була представлена програма лейбористів на вибори 12 грудня.
У масштабі країни ситуація не виглядає для лейбористів надто оптимістично: опитування дають їй 30% підтримки — на 12% менше, ніж консерваторам. Сам Корбін є одним із найгірше оцінюваних політиків у Великобританії — за даними дослідження YouGov за 11–12 листопада, лише 24% виборців оцінюють його позитивно, а негативно — 66%.

У тому самому дослідженні лідер Консервативної партії Борис Джонсон виглядає набагато краще: 43% позитивних оцінок і 49% — негативних. І це незважаючи на те, що нинішній прем’єр усупереч обіцянкам не зміг вивести країну з ЄС до 31 жовтня.
Чи «маніфест надії» після виборів потрапить на смітник історії, як майже всі програми Партії праці останнім часом? Існують принаймні дві причини, через які лейбористи можуть плекати надію, що ні.
Першою є досвід кампанії 2007 року: за місяць до виборів перевага торі була ще більшою, ніж нині, — 12–20%. Останній результат виборів був, однак, дуже близький: консерватори отримали лише на 2,5% більше, ніж лейбористи.
Другою причиною є коаліційна здатність Партії праці. Щоправда, Корбін виключає будьяку коаліцію, стверджуючи, що єдиною метою партії є самостійне перебування при владі, але це тільки передвиборча поза. Після виборів він має шанси домовитись як із Шотландською народною партією (ШНП), так і з ліберальними демократами.
Такої можливості зате не мають консерватори, у яких з іншими партіями порушені відносини через Брексіт. Навіть традиційні прихильники торі — північноірландські уніоністи — радше не наважаться на домовленість із Джонсоном, який поставив їхні інтереси набагато нижче за можливість укласти новий договір із Брюсселем.
Питання виходу з ЄС для лейбористів дуже проблематичне. Пропозиція виходу з клінчу Брексіту і їхня програма має сподобатися більшості лівого електорату з проєвропейськими поглядами, не відлякуючи одночасно антиєвропейської меншості.
Корбін і компанія обіцяють добитися нової (вже третьої) домовленості з ЄС, яка передбачатиме митний союз з ЄС і обіцянку дотримання стандартів ЄС у питанні соціальних прав і захисту довкілля. Потім уряд Партії праці мав би організувати референдум, в якому однією опцією був би вихід з Євросоюзу з новим договором, а другою — скасування Брексіту.
План виглядає реальним — потрібно тільки переконати партнерів по ЄС у підтримці нового договору і чергового, напевно шестимісячного, перенесення терміну Брексіту.
Слабким пунктом є сам референдум. Чи Партія праці буде агітувати за підтримку власного договору, чи за збереження членства в ЄС? Нині Корбін заявляє, що взагалі не буде визначатися з цього питання, що використовують для нападок на лівицю як відверто проєвропейські ліберальні демократи, так і торі.
Керівництво Партії праці добре розуміє, що дебати про Брексіт їм не сприяють — тому розділ про вихід з Євросоюзу в «маніфесті надії» сором’язливо втиснутий між управлінською реформою і міжнародною політикою.
Лейбористи набагато більш комфортно почуваються в інших політичних проблемах, особливо у питаннях соціальної політики, економіки і екології. Ці частини у маніфесті набагато більше розвинуті і, як визнає сам Корбін, радикальні.
Критики порівнюють виборчу програму на 2019 рік з політикою з 70х років — часів правління лейбористів, що запам’ятались економічною кризою, високою інфляцією, безробіттям і масовими страйками, які відкрили шлях до ери Маргарет Тетчер.
Центральною обіцянкою лейбористів є розрив із політикою «затягування паска», яку проводять консерватори, але раніше також Партія праці за уряду Тоні Блера. Протягом п’яти років вони планують витратити 150 мільярдів фунтів на фонд соціальної трансформації, гроші з якого потрапили би до шкіл, соціальних інституцій і улюбленої більшістю британців системи охорони здоров’я (National Health Service — NHS).
Також Партія праці обіцяє забезпечити всіх громадян за рахунок держави безплатним Інтернетом, що, за даними урядового агентства з питань інфраструктури, буде коштувати 100 мільярдів фунтів.
У пропозиції, яка найбільше нагадує 70і роки, лейбористи обіцяють націоналізацію залізниці, енергетики, пошти і водопроводів. Це — не єдиний постулат, який не подобається приватному сектору. Партія праці планує змусити найбільші фірми до передачі 10% акцій працівникам. Дивіденди мають бути виплачені всім працівникам порівно, до квоти 500 фунтів — решта має піти у фонд професійної підготовки у «зелених» секторах економіки.
Кліматичній політиці лейбористи присвятили у своїй програмі найбільше місця, обіцяючи проведення «зеленої промислової революції»: очевидно, що це має зв’язок із черговими видатками у 250 мільярдів фунтів.
Ці гроші мають дозволити Великобританії у 2030 році отримувати 90% енергії і 50% тепла з відновлювальних джерел. Електрику мають постачати 7 тисяч нових вітряків на морі і дві тисячі — на суходолі, а також сонячні панелі і нові атомні електростанції.
«Майже всі» будинки у Великобританії мають бути відремонтовані, щоб підвищити їхню енергетичну ефективність. Для цього Партія праці планує повернути залізницю в часи її розквіту і доінвестувати публічний транспорт. Зелена промислова революція, на думку Лейбористської партії, має створити мінімум мільйон нових робочих місць.
Радикальне збільшення публічних витрат провокує питання про джерела фінансування. Згідно з програмою Партії праці (яка включає детальні підрахунки витрат і прибутків) тільки частина витрат буде збалансована зростанням податків.
Нові податки будуть стосуватися передовсім фірм — головна ставка збільшиться з 17% нині до 26% у 2023 році з пільгами для менших підприємств.
Лейбористи хочуть ефективно стягувати податки з міжнародних корпорацій, які у Великобританії (подібно, як і в інших місцях) ефективно уникають оподаткування. Підвищення податків чекає також найбільш високооплачуваних британців. Решта видатків буде фінансуватися збільшенням дефіциту.
У цьому пункті програми Партія праці мимоволі мусить повернутися до Брексіту. Радикальне збільшення публічної заборгованості не відповідає європейському законодавству, як і націоналізація окремих секторів економіки (йдеться передовсім про регуляцію соціальної допомоги і конкуренції).
Корбін вважає, що програму Партії праці вдасться реалізувати, навіть якщо Сполучене Королівство залишиться в Євросоюзі, але ці запевнення не переконують конкурентів лейбористів у боротьбі за проєвропейський електорат — ліберальних демократів.
Партія праці, скоріше за все, не виграє виборів, а якщо їй удасться створити уряд, на шляху реалізації «маніфесту надії» стануть коаліціанти, особливо більш проринкові ліберальні демократи. Це не означає, що програму лейбористів — цей «маніфест надії» — належить ігнорувати. Він показує тренди у мисленні лівиці.
Цікаво, що згідно з дослідженням громадської думки навіть такі найбільше радикальні постулати Партії праці, як націоналізація чи підвищення податків для найбагатших, набагато більше популярні на Островах, ніж про це свідчать опитування.
Тому лівиця стане ще більше «червоною» — пропонуючи збільшення публічних витрат, заборгованість держави чи навіть націоналізацію і роздачу акцій працівникам.
Вбачаючи загрозу з боку «зелених», лейбористи самі мусять «позеленіти», популяризуючи створену лівим крилом Демократичної партії США програму «нового Зеленого Ладу».

Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».