«Макрон уміє вчитися, пристосовує стратегію до зміни суспільних настроїв. Але секретом його успіху є передовсім відсутність імовірної альтернативи», — вважає Томас Пеллерін-Карлін із паризького Інституту Жака Делора.
З початку року французька економіка розвивається швидше за німецьку. У Єлисейському палаці говорять про те, що це стало результатом реформ, проведених на початку каденції Макрона, а передовсім дерегуляції ринку, часткової перебудови податкової системи та позбавлення частини привілеїв працівників залізниці SNCF.
Але нинішнє помірковане зростання — це, принаймні, рівною мірою результат додаткових соціальних субвенцій вартістю 25 мільярдів євро, які наприкінці минулого року надав Макрон, щоб заспокоїти «жовті жилети».
Побічним результатом стало те, що у цьому році країна перевищить установлений у ЄС ліміт бюджетного дефіциту (3% ВВП). Цей факт остаточно переконав Німеччину, що не варто брати участь у поглибленні зони євро, бо воно завершиться покриттям витрат французів та італійців за рахунок німецьких платників податків.
Важливим успіхом Макрона залишається зменшення безробіття: у липні воно впало до 8,5% порівняно з 9,6% у травні 2017 року. Це — найнижчий рівень за останні 10 років. Але попри все Франція залишається після Греції, Іспанії та Італії країною ЄС із пропорційно найбільшою кількістю осіб без роботи.
Тут їх утричі більше, ніж у Польщі, де показник безробіття за методологією Євростату становить лише 3,3%. Зниження безробіття стало можливим завдяки лібералізації ринку праці під керівництвом міністра праці Мюріель Пеніко, колишнього директора департаменту кадрів у концерні «Данон» (Danone).
Тепер Макрон готується до проведення своєї найважливішої реформи — пенсійної системи. Замість 42 галузевих регулювань має бути створена єдина система. Одночасно вік отримання повного пенсійного забезпечення буде підвищений на два роки — до 64, хоча ті, хто досягне 62 років, матимуть право на пенсії, менші на 5%.
Натомість президент майже повністю відмовився від плану обмеження кількості осіб зі статусом довічних державних чиновників, іншого великого навантаження на публічні фінанси. Ця досить численна армія — 5,5 мільйона осіб — буде скорочена протягом 5 років тільки на 15 тисяч замість 150 тисяч, як передбачалося.
Досягнувши поміркованих економічних успіхів, президент сміливіше діє на міжнародній арені, передовсім намагаючись залагодити конфлікти між США та Іраном та між Росією і Україною. Але поки що рано сподіватися на конкретні результати.
Петро ПЕТРІВ
