Але за умов негативного впливу на внутрішньополітичну стабільність світової економічної кризи навіть російсько-китайського контролю не вистачає для гарантування регіональної безпеки. Наприкінці липня сталися декілька прикордонних збройних конфліктів між Таджикистаном і Киргизстаном.
Пікантність ситуації додає членство цих обох центральноазійських держав в Організації Договору колективної безпеки на чолі з Росією та присутність російського військового контингенту на таджицько-афганському кордоні.
Але демографічне навантаження на ресурси регіону, дефіцит питної води та земельних угідь об’єктивно провокують загострення міждержавних протиріч.
Відкритим є питання можливого впливу на радикалізацію настроїв активістів «Ісламської держави», які після військової поразки у Сирії повернулися додому і принесли туди ідеї боротьби за створення халіфату та війни проти «невірних».
На цьому тлі президент Таджикистану Емомалі Рахмон і президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков обговорили прикордонні протиріччя.
Головними їхніми мотиваторами стали Росія і Китай, які зацікавлені в уникненні сценарію перетворення Центральної Азії на черговий фронт безкінечної битви проти ісламських радикалів.
Останні намагаються «розвідкою боєм» знайти вразливі місця в Центральній Азії, де гра на протиріччях може дати їм шанс на продовження боротьби з використанням набутого терористичного досвіду сирійської війни.