Натомість ідеал братерства залишається фундаментом модерних націоналістичних ідеологій. Утім, глобальна конкуренція згаданих ідеологій «розмила» політичний спадок великої революції кінця ХVIII століття.
Цьогорічне національне святкування у Франції супроводжувалося декількома показовими акціями, які «діагностують» стан справ у державі. У суботу в тридцять п’ятий раз, починаючи з листопада 2018 року, на акцію протесту вийшли «жовті жилети».
Кожного разу французька поліція звітує, що чисельність учасників протестів неухильно зменшується. Цьому сприяли декілька факторів. По-перше, президент Емманюель Макрон частково пішов на поступки, зменшивши деякі опосередковані податки і збільшивши мінімальну заробітну плату.
По-друге, у середовищі учасників протестів стався розкол. Представники найбільш впливових профспілок дійшли висновку, що протести домоглися від влади бажаного результату. Тому фактично на вуличні протести досі виходять головним чином радикали, які наполягають на відставці Макрона та на проведенні дострокових виборів.
На цьому тлі найпотужніший резонанс мала акція протесту нелегальних мігрантів, які захопили національний меморіал Пантеон, де поховані найвідоміші французи. У приміщенні Пантеона декілька тисяч нелегалів зажадали легалізації свого становища та надання житла і соціальних пільг.
Одночасно групи нелегалів захопили офіси деяких французьких транспортних компаній, які допомагають властям депортувати на історичну батьківщину нелегальних мігрантів. У підсумку поліція втрутилася та розігнала учасників протестів.
Проте це не вирішує проблеми у принципі. Частина французів вважає, що президент Макрон свідомо взяв курс на залучення нелегальних мігрантів з метою соціального демпінгу, тобто посилення конкуренції на ринку праці і як наслідок — зменшення мінімальної заробітної плати.
З іншого боку, розвиток технологій зменшує попит на низькокваліфіковану робочу силу, надлишок якої спостерігається і завдяки напливу нелегальних мігрантів. Зрештою, від ступеня ефективності вирішення цих соціально-політичних проблем залежить шанс на переобрання на другий президентський термін Емманюеля Макрона навесні 2022 року.
Часу задля переконання громадян Франції в ефективності реформ, ініційованих президентом, і досягнення цієї мети залишилося дуже мало.