Ультраправа партія «Золота зоря» взагалі звинуватила лівих у зраді грецьких національних інтересів.
У підсумку у травні опозиційна правоцентристська партія «Нова демократія» здобула переконливу перемогу над «Сірізою» на виборах до Європейського парламенту. Грецькі соціологи вважають, що суспільство втомилося від «прагматичного» курсу уряду Алексіса Ципраса.
Останній прийшов до влади у 2013 році, коли Греція вела складні переговори з кредиторами щодо свого порятунку від дефолту. Саме Ципрас всупереч передвиборчим обіцянкам захищати соціальні інтереси більшості греків погодився за отримання траншів кредитів скорочувати соціальні видатки. Тобто лівоцентристський уряд проводив суто праволіберальну економічну політику.
За борги Греція віддала найбільш ласі шматки своєї національної економіки: порти, курортні острови, туристичну інфраструктуру. На тлі скорочень соціальних програм, пенсій, заробітних плат, виплат з безробіття «македонський казус» став лише останньою краплею, яке переповнила чашу соціально-політичного терпіння.
Але парадокс грецької сучасної демократії полягає у тому, що перемогу на виборах 7 липня здобула правоцентристська партія «Нова демократія». Її лідер Кіріакос Міцотакіс, скоріше за все, стане новим прем’єр-міністром Греції.
Правда, пам’ять грецьких виборців також виявилася «короткою». Адже саме «Нова демократія», будучи правлячою партією, підштовхнула Грецію на курс банкрутства. Причини цього полягали в авантюрній фінансовій політиці, зростанні боргів, невиправданих витратах. Наочний приклад тому — величезні інвестиції в інфраструктуру спортивних об’єктів до літніх Олімпійських ігор 2004 року.
Гора «Олімп» боргів і підштовхнула Грецію у боргову яму під час світової економічної кризи починаючи з 2008 року. Скептики вважають, що відтоді ступінь економічної компетентності «Нової демократії» радикально не збільшився, але цього разу виборці хотіли покарати лівих із партії «Сіріза», не бажаючи розуміти, що особливих відмінностей у курсі жорсткої економії на соціальних проектах між цими партіями немає.
Але така двопартійна система відсунула на маргінес грецької політики ультраправих із «Золотої зорі» та ультралівих із грецької Комуністичної партії. Утім, не можна виключати, що в разі погіршення соціально-політичної ситуації цей «центристський консенсус» буде порушений.