Правлячій Європейській народній партії доведеться шукати коаліційний компроміс із фракцією лібералів і зелених. Але досить потужну опозицію їм презентуватимуть європейські скептики і праві популісти. Не менш важливим фактором, який впливав на переговори щодо призначення керівних кадрів Євросоюзу, були спроби «новобранців» ЄС здобути принаймні одну таку посаду для себе.
Але їм нагадали, що впродовж 2014–2019 років посаду президента Європейської ради займав Дональд Туск. У підсумку кадровий компроміс був досягнутий за принципом кількості депутатських місць в Європарламенті. Більшість після очікуваного британського виходу належатиме ФРН, Франції, Італії та Іспанії.
Отже, у разі затвердження погоджених кандидатур, що має відбутися до 31 жовтня 2019 року, бельгійський ліберал Шарль Мішель стане замість Туска головою Європейської ради. Натомість міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйєн займе посаду голови Європейської комісії замість Жана-Клода Юнкера.
Француженка — нинішній директор Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард обійме посаду президента Європейського центрального банку. Іспанський міністр закордонних справ Жозеп Боррель замість Федеріки Могеріні стане верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики. Італієць Давід Сассолі вже став головою Європейського парламенту.
Тільки обраний главами держав і урядів президентом Європейської ради бельгійський прем’єр-міністр Шарль Мішель не потребує процедури затвердження Європейським парламентом.
Отже, більшість керівного складу Євросоюзу є прихильниками федералізації ЄС. Очікуваний вихід Великої Британії теоретично має створити для цього більш сприятливі можливості. Але проти федералізації виступають італійські праві популісти, які там зараз перебувають у владі.
Ще більш критично щодо зазначеного проекту налаштовані країни Вишеградської четвірки, особливо Польща. Лунають прогнози, що після Брексіту саме Варшава замінить Лондон у ролі непохитного європейського скептика.
Це тим більш імовірно, що з 2020 року Польща вже не отримуватиме великих європейських субсидій, які вона мала з 2004 року.
Також відкритим є питання лідерства в ЄС. Німецький канцлер Ангела Меркель у 2021 році вже не балотуватиметься, а французький президент Емманюель Макрон має сумнівні шанси бути переобраним на другий термін. Зважаючи на зазначені фактори, нова глава історії європейської інтеграції обіцяє бути цікавою та інтригуючою.