13 червня 2019 року в Ормузькій протоці, яка відділяє Перську затоку від Індійського океану та є головною комунікацією для нафтоналивних танкерів, стався другий за останні три тижні інцидент із нападом на норвезький та японський нафтоналивні танкери. Ці події відбуваються на тлі загострення протистояння саудівської армії та проіранських шиїтів «хусітів» в Ємені.
Небезпечне становище актуалізувало дипломатичні зусилля країн, які зацікавлені у безперервному отриманні нафти з району Перської затоки. Японський прем’єр-міністр Сіндзо Абе терміново відвідав Тегеран, але не переконав духовного лідера ісламської революції Алі Хоменеї у потребі переговорів із США заради зменшення напруження.
Всупереч загостренню протистояння існують фактори, які стримують гарячі голови з обох сторін. Зокрема, Ізраїль готується до позачергових виборів у кнесет. Показово, що приводом для їхнього проведення є небажання ортодоксів служити в ізраїльській армії замість того, щоб пожиттєво вивчати Тору.
Крім того, відзначивши 73-й рік народження, Дональд Трамп готується до переобрання у листопаді 2020 року. Тому війна проти Ірану є надто ризикованою авантюрою, яка ці плани може перекреслити.
Чимало експертів вважають, що інциденти з танкерами працюють на зрив невигідної США домовленості Росії і країн — членів картелю експортерів нафти ОПЕК щодо обмежень видобутку заради зростання цін на нафту. Але високі ціни на нафту Вашингтону якраз потрібні, аби збільшувати видобуток і продаж власної сланцевої нафти, собівартість якої дорожча за саудівську нафту.
Тож за нагнітанням напруження може стояти банальний фінансовий інтерес. Інша справа, що нагнітання пристрастей та обопільні провокації можуть довести ситуацію до прямого військового зіткнення, зважаючи на пряме протистояння американського військово-морського угруповання у Перській затоці іранській армії.