Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Березень 19, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Серпень 2014 03:00

Азія і українська криза

Rate this item
(0 votes)

Масштаб кризи в Україні і російсько-український конфлікт змусили Раду Безпеки ООН неодноразово розглядати східноєвропейські проблеми та агресію Кремля проти України. Активна участь Росії, постійного члена РБ, у конфлікті не дозволяє сподіватися на ефективні дії ООН. Розподіл членів РБ по лінії Схід — Захід від самого початку конфлікту був чітким і зрозумілим. У результаті важливою стала позиція ще одного постійного члена РБ — Китаю.

Директор Центру Росії і Центральної Азії у Шанхайському інституті міжнародних досліджень Лі Сін підкреслює, що Росія і Україна є важливими партнерами для Китаю, відносини з ними мають для Пекіна стратегічне значення. «Тому необхідність вироблення позиції щодо української кризи, яка виникла внаслідок відвертого конфлікту між Україною і Росією, поставили Китай у складне становище», — заявив Лі Сін у розмові з журналістами.


Зі «складного становища» Китай виходить передбачуваним способом: у голосуваннях по резолюціях ООН щодо анексії Криму і територіальної інтегральності України «утримувався». З точки зору інтересів Пекіна, це найкраще рішення.

Коронний номер Китаю — вичікування
Незважаючи на підкреслювання значення українсько-китайських відносин, інтереси, що об’єднують Китай і Росію, для китайців набагато важливіші. Через охолодження відносин Росії із західними державами, для Москви зміцнення російсько-китайського союзу має важливе значення. Відповідний сигнал був надісланий на Захід під час травневої зустрічі лідерів обох держав у Шанхаї.
«Газпром» і китайська державна енергетична фірма CNPC підписали 30-річний контракт на щорічне постачання 38 мільярдів кубометрів газу. Офіційно встановлена ціна є бізнесовою таємницею і залежатиме від вартості нафти на світових ринках. Легко підрахувати, що вона коливатиметься в межах 350–390 доларів за 1000 кубометрів. Китайці заплатять менше, ніж більшість європейських споживачів російського газу. Більшість експертів вважають, що для «Газпрому» ціна поставок у Китай перебуває на межі рентабельності.
Для Путіна найважливішим було саме підписання контракту і відповідь Євросоюзу на його спроби послабити залежність від російського газу. Сигнал Путіна був однозначним: він хотів продемонструвати Брюсселю, що Росія «не приречена» на постачання газу до Євросоюзу і проводить диверсифікацію своїх споживачів.
Зрештою, неможливо інакше прочитати наміри Путіна, якщо остаточне рішення про ціну і умови контракту було ухвалене російським президентом якраз тепер. Переговори про постачання газу до Китаю тривали понад 10 років, і при планованих обсягах імпорту — на рівні кількох десятків мільярдів кубометрів — кожний долар різниці у ціні генерував значні заощадження для Пекіна. «Газпром» довго не погоджувався на жодні поступки в цьому питанні — зниження ціни означало зменшення рентабельності експорту, як і зміцнення економіки Китаю і тим самим — геополітичної позиції цієї держави.
Але українська криза повністю змінила підхід Кремля до цієї справи. Під час перемовин у Шанхаї, переговірники, як і в попередні роки, не могли досягти згоди щодо ціни. В останній момент до перемовин приєднався Путін, який і вирішив поступитися на користь Китаю.
Отже, події в Україні безпосередньо вплинули на досягнення порозуміння, яке, з точки зору китайської економіки, має колосальне значення. За прогнозами, споживання газу в Китаю буде дуже зростати і найближчими роками перевищить 300 мільярдів кубометрів.
У червні американські експерти заявили, що минулого року Китай видобув 117,1 млрд кубометрів газу, що майже на 10% більше, ніж у 2012 році. Споживання газу зростає швидко: у 2013 році становило 161,6 млрд куб. м, що на 15 мільярдів кубометрів більше, ніж у 2012-му.
Дефіцит газу у 2013 році Китай покрив імпортом з Туркменистану (24,4 млрд кубометрів газу) та зрідженого газу в обсязі 24,5 млрд. Гарантування поставок із Росії в рамках контракту з «Газпромом» зміцнює енергетичну безпеку Китаю і має велике значення для економіки цієї країни.

Не нині і не завтра
Китайські експерти звертають увагу на далеку перспективу реалізації контракту і величезні кошти, які витратить «Газпром» на будівництво потрібної інфраструктури — голова концерну Олексій Міллер визнав, що потрібно інвестувати 55 мільярдів доларів. Частина спеціалістів вважає, що реалізувати контракт у його нинішній формі неможливо, і Росія намагатиметься його змінити.
Але такий сценарій виглядає малоймовірним. Навіть якщо домовлена ціна не задовольняє «Газпром», керівництво концерну розглядає контракт у довготерміновій перспективі — він робить російського монополіста важливим енергетичним партнером Китаю і (враховуючи передбачене у контракті збільшення імпорту до 60 мільярдів кубометрів) у майбутньому — дуже залежною китайську енергетику від Росії.
Завдяки будівництву газопроводу «Газпром» також гарантуватиме поставки промисловим та індивідуальним споживачам на російському Далекому Сході, а Путін зможе, врешті, виконати неодноразові обіцянки економічної активізації цього регіону. Китай і Росія розглядають навіть створення спільної економічної зони між суміжними територіями обох держав.
Російський фонд безпосередніх інвестицій та Китайська інвестиційна спілка в рамках спільного фонду мають також інвестувати приблизно 400 мільйонів доларів у будівництво мосту через ріку Амур. Він з’єднає китайську провінцію Хейлунцзян із російською Єврейською автономною областю.
Енергетичний договір є частиною цілісного пакету економічних договорів, які мають інтенсифікувати двосторонню співпрацю і значно збільшити вартість торгового обміну. І дійсно — Путін і Сі Цзіньпін пообіцяли дворазове зростання торгового обміну протягом найближчих шести років: у 2020-му його обсяг має становити 200 мільярдів доларів.
Обидві держави ведуть також переговори щодо нової рейтингової агенції. Поза сумнівом, її створення має зламати гегемонію американських агенцій, таких, як Standart&Poor’s, Moody’s та Fitch. Черговим викликом для США і Заходу в економічному контексті є плани створення спільного Банку допомоги і розвитку, який конкуруватиме на Світовому ринку з Міжнародним валютним фондом.

Не роби того, чого не хочеш, щоб тобі робили
Неоднозначна позиція Китаю щодо Криму стала несподіванкою для Києва, оскільки китайці досі послідовно підкреслювали значення принципу непорушності кордонів, територіальної інтегральності і невтручання у справи інших держав. Така поведінка випливала з «політики одного Китаю» та проблем із Тибетом і Сіньцзян-Уйгурським автономним районом. Сіньцзян, заселений уйгурами, які визнають іслам, є дуже нестабільним, — у ньому часто відбуваються терористичні акти. Їх здійснює Ісламський рух Східного Туркестану, який прагне відірвати Сіньцзян від Китаю.
Останній теракт стався наприкінці травня в Урумчі, внаслідок якого загинуло понад 30 осіб. Влада в Пекіні почала тоді широкомасштабну антитерористичну операцію, в результаті якої вже через кілька днів було арештовано понад 200 осіб, підозрюваних у підтримці терористів.
Стримана позиція Китаю щодо анексії Криму дивує, але варто поглянути на це питання крізь призму «реальної політики» у ширшому контексті: не забуваймо про територіальні суперечки Китаю з Японією, В’єтнамом, Філіппінами, Малайзією і Брунеєм за острови Сенкаку, Парасельські острови, острови Спратлі та мілину Скарборо у Східно-Китайському і Південно-Китайському морях. Казус Криму і підтримка Росії можуть у майбутньому стати «важливим» аргументом зміни статус-кво у регіоні і здобуття Китаєм контролю за спірними територіями, з багатими на рибні запаси та родовища нафти і газу.

Тихе озброєння
Загострення останнім часом відносин у Східно-Азіатському регіоні привело до взаємних звинувачень між Китаєм і Японією, В’єтнамом і Філіппінами та спровокувало гостру критику дій Пекіна з боку Вашингтона. Через напруження у китайсько-американських відносинах, поглиблення відносин з конфліктуючою із Заходом Росією дуже важливе для Піднебесної. Їх можна розглядати як бажання створення антиамериканського союзу і обмеження позиції США в регіоні.
Пекін, незважаючи на протести В’єтнаму на початку травня, розмістив бурову платформу у спірних водах Південно-Китайського моря, поблизу Парасельських островів, і до середини серпня заборонив рух кораблів ближче, ніж 4,8 км від платформи.
Дії Пекіна призвели до антикитайських протестів у В’єтнамі зі смертельними жертвами. В’єтнам, посилаючись на Конвенцію про морське право 1982 року, визнає спірні території власним територіальним шельфом та виключно економічною зоною і тому вимагає припинення робіт і полишення Пекіном цієї території.
Ці дії гостро критикували Сполучені Штати: міністр оборони Чак Хейгел заявив, що китайські територіальні претензії дестабілізують ситуацію в цій частині світу, і США не будуть пасивно спостерігати за спробами обмежити судноплавство в регіоні. Також прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе повідомив про підтримку Токіо В’єтнаму і Філіппін у їхніх територіальних спорах із Китаєм. Зрештою, численні інциденти навколо спірних островів Сенкаку призвели до посилення напруження між Китаєм і Японією.
Стурбованість у регіоні викликає різке зростання фінансових витрат на китайські збройні сили, які модернізуються і оснащуються сучасним озброєнням. США звинувачують Китай у заниженні показників витрат на армію і флот: в реальності вони є більшими на 20%, ніж за офіційною статистикою. За даними Пентагона, у 2013 році військовий бюджет Китаю становив 145 мільярдів доларів, а не, як твердить Пекін, — 119,5 млрд.

Жести примирення — чи надовго?
Українська криза вплинула і на ситуацію на Далекому Сході: внаслідок погіршення відносин Росії із Заходом інтенсифікувалася співпраця Москви з Пекіном, і вона виглядає, як антиамериканський союз. Його збереження і подальший розвиток подій у регіоні залежатимуть від відносин Росії із Заходом. Проте в найближчій перспективі вони не поліпшаться, оскільки їх визначатиме ситуація на Сході України і підтримка сепаратистів Росією.
Вашингтон добре розуміє значення російсько-китайського союзу, тому останнім часом зробив кілька жестів примирення. Президент Обама запевнив Пекін у бажанні розвивати співпрацю і стратегічний економічний діалог задля конструктивного вирішення існуючих проблем. А китайський лідер Сі Цзіньпін зазначив, що конфронтація Китаю і США може стати катастрофою.
Жести примирення походять як від бажання деескалації конфлікту і розрядки напруженої ситуації, так і від усвідомлення стратегічних економічних інтересів обох держав. Але політичний досвід показує, що зберегти стабільну ситуацію у Східно-Азіатському регіоні буде складно. Територіальні спори і розбіжність інтересів держав-сусідів роблять регіон Далекого Сходу дуже конфліктогенним, і лише питання часу, коли відбудеться чергова ескалація конфлікту в цій частині світу.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

  • «ГЕОПОЛІТИЧНІ» ВУГЛЕВОДНІ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».