Тоді здавалося, що достатньо усунути Талібан від влади у Кабулі і відкриються великі перспективи демократизації і модернізації Афганістану. Але вкотре було доведено аксіому неможливості перемоги регулярної армії над партизанським рухом, який має достатньо широку суспільну підтримку.
З весни 2011 року, коли Близький Схід запалав у вогні масових заворушень, офіційні власті Кабула спробували відновити процес переговорів про примирення з талібами. Переговори тривали без великого прогресу, але останніми роками в Афганістані з’явився новий фактор сили.
Йдеться про бойовиків «Ісламської держави», які після поразок у Сирії та Іраку передислокувалися до Афганістану. На цьому тлі навіть колишній «радикальний» Талібан виглядає «поміркованим».
На цьогорічній Мюнхенській конференції з питань безпеки генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг констатував ризики появи «халіфату» на території Афганістану. З геополітичної точки зору така перспектива є прямим викликом для безпеки країн Центральної Азії, а отже, й Росії та Китаю.
За різними версіями, в Афганістан повернулись із Сирії чимало вихідців із Таджикистану, Киргизстану, Узбекистану і навіть Казахстану.
Багатий на газові родовища Туркменистан узагалі виглядає як привабливий для експансії бойовиків «Ісламської держави» беззахисний приз. Гіпотетична експансія на територію Туркменистану відкриває необмежені можливості подальшого просування на територію Росії.
Одночасно з території Афганістану бойовики «Ісламської держави» можуть створювати військово-політичну загрозу Китаю. Пекін докладає максимум зусиль для посилення свого контролю над стратегічно важливою провінцією Сінцзян, де ніяк не вдається приборкати мусульман-уйгурів.
Тому не дивно, що Росія і Китай намагаються «ангажувати» Талібан для боротьби із законспірованими активістами «Ісламської держави». Але відкритим залишається питання бажання бойовиків Талібану воювати з фактичними одновірцями. Тим паче що «Ісламська держава» навіть ідеологічно тотожна проекту Талібану.
Мається на увазі запровадження шаріатських судів та створення «чистої мусульманської держави — халіфату». Єдине питання, яке може розсварити Талібан та «Ісламську державу», — це контроль за вирощуванням наркотичної сировини.
Наркоторгівля залишається єдиною галуззю афганської економіки, яка приносить валюту у країну. Досі на цьому полі конкурували офіційні власті Кабула і Талібан. Поява «третьої сили», яка безумовно претендуватиме на свою частку в афганському наркобізнесі принаймні заради самофінансування побудови «халіфату», навпаки, може призвести до чергового витка громадянської війни в Афганістані.