Офіційно кандидати від руху Талібан не були допущені до виборів, позаяк перебувають поза легальним політичним процесом.
В афганському політичному просторі залишаються прихильники переговорів із талібами. У жовтні 2018 року виповнилося сімнадцять років від часу, коли таліби були усунуті від влади в Кабулі, відтоді Афганістан продовжує тупцювати у багнюці суспільного протистояння.
Попри зусилля країн — членів НАТО створити за західними стандартами афганську національну армію вона виявляється лише умовно боєздатною. В афганських провінціях, які межують із Пакистаном, фактична влада належить талібам та їхнім прихильникам. Цей факт досі залишає напруженими афганськопакистанські відносини.
Недавно обраний прем’єрміністр Пакистану Імран Хан вимагає від Кабула надання автономії афганським пуштунам. Насправді пуштунські племена по обидва боки афганськопакистанського кордону фактично незалежні як від Кабула, так і від Ісламабада.
Власне, ці райони і є оплотом талібів, куди зусилля військових підрозділів НАТО, розквартированих в Афганістані, не доходять.
Вибори, які відбулися в Афганістані, навряд чи принципово змінять ситуацію на краще. Адже в країні відсутні передумови для налагодження міжкланового та міжплемінного діалогу, який був би здатний наблизити Афганістан до виникнення політичної нації.
Натомість тільки присутність військ НАТО залишає Афганістан у колі відносно цивілізованих країн світу та страхує афганців від повернення середньовічної практики тотальної влади талібів.