Але у підсумку вдалося лише створити Шанхайську організацію співробітництва, до якої у липні 2018 року приєднались Індія, Іран і Пакистан.
Однак поки що геополітичних протиріч між провідними євразійськими державами вистачає, аби навіть більш жорстка політика санкцій, до якої вдалися США, не посприяла євразійській консолідації на антиамериканських засадах.
Утім, радикальний перегляд адміністрацією Дональда Трампа ліберальних правил торгівлі дає підстави казати, що й такого сценарію розвитку подій не можна виключати.
Наприкінці серпня 2018 року США консолідували санкції проти Росії. Досі вони були розпорошені за нормами різних законодавчих актів, а тепер зведені до одного, прийнятого обома палатами американського Конгресу.
Скоріше за все, навіть листопадові вибори до палати громад і сенату не зруйнують двопартійного консенсусу щодо виховної ролі санкцій для Росії. У відповідь російська дипломатія намагається консолідувати на засадах антиамериканської політики інші євразійські держави.
Ще більш жорсткими, аніж у випадку з економічними санкціями проти Росії, є санкції США проти Ірану. Поки що не справдилися сподівання Трампа на те, що самого введення режиму санкцій буде достатньо, аби посадити Іран за стіл переговорів.
Навпаки, позиція іранського режиму залишається непохитною. Але у Вашингтоні все ще сподіваються, що під дією режиму санкцій радикальними стануть вуличні протести, які сприятимуть зміні режимів як у Москві, так і у Тегерані.
З мотивів «профілактики» санкції були введені також проти окремих галузей турецької економіки. У відповідь на різке падіння курсу турецької ліри до американського долара під тиском митних обтяжень турецького експорту до США Анкара підвищила ввізні мита на деякі американські товари: легкові автомобілі, алкогольну та тютюнову продукцію, рис, вугілля і косметичні вироби.
Туреччина є слабкою ланкою політики Євросоюзу щодо міграційного питання. Тому ЄС у випадку з Туреччиною не поспішає дотримуватися режиму американських санкцій, хоча Трамп й погрожує за це непокірним країнам додатковими санкціями.
Нарешті, вичікувальну позицію займає євразійський гігант — Китай, який попри дію секторальних санкцій усе ще сподівається на двосторонніх переговорах із США уникнути масштабної торговельної війни.
Принаймні поки що спрацьовує американська тактика точкових ударів санкціями, аби примусити своїх економічних і політичних конкурентів до більш проамериканської політики. Але у міру збільшення збитків від режиму санкцій можна очікувати цікавих ситуаційних коаліцій між євразійськими державами.
Зокрема, щодо переходу у двосторонній торгівлі замість використання американського долара на національні грошові одиниці або євро. Причому перехід на євро може ще більше загострити протиріччя між США та Євросоюзом, що є стратегічною метою Росії.