У підсумку Трамп відкликав запрошення Путіну восени відвідати Вашингтон. Крім того, Державний департамент США опублікував «Кримську декларацію», якою не визнається анексія півострова. Тим самим Трампа позбавили маневру у можливих закулісних домовленостях із Путіним.
Натомість до певної міри було досягнуто компроміс у питанні побудови другої черги газопроводу «Північний потік». Німеччина оголосила про намір збільшити закупівлю скрапленого газу американського виробництва, у свою чергу, риторика адміністрації Трампа щодо побудови другої черги сумнозвісного газопроводу стала м’якшою.
Зважаючи на ці тенденції, сторони на берлінські переговори прибули зі зрозумілими позиціями. Україна наполягає на безумовному виведенні російських військ з окупованих областей Донбасу, на звільненні з російських в’язниць українських політичних в’язнів, на поверненні до складу України Криму.
Жодна з цих позицій не влаштовує Росію. Кремль намагається примусити Україну «повернути Донбас» на російських умовах як гаранта недопущення вступу України до ЄС і НАТО. Усі інші питання врегулювання виглядають тактичними, але і на них РФ не готова йти на поступки.
Тому на берлінських переговорах Росія демонструвала послідовну непоступливість. Процес обміну полоненими фактично зупинено. Питання можливості розміщення миротворців також відсувається на невизначений термін.
Водночас Росія намагається посилити економічний тиск на Україну шляхом блокування українських портів на Азовському морі та відкладання переговорів щодо підготовки нової угоди щодо транзиту українською газотранспортною системою російського газу до Європи.