Фактично результат вибору громадян Колумбії дасть остаточну відповідь на запитання щодо можливості досягнення національного примирення. Це завдання донедавна видавалося неможливо вирішити, бо фактично громадянська війна в Колумбії триває від 1948 року.
Тоді налаштовані на «революційну боротьбу» політичні угруповання країни розпочали збройну боротьбу проти властей Колумбії. За 20 перших років громадянської війни протистояння досягнуло такого рівня гостроти, що часом здавалося неминучим зникнення Колумбії з політичної карти Латинської Америки.
Ситуацію ще більше загострила підтримка лівих партизанів із боку мафіозних картелів, які залучені до постачання кокаїну в США. Внаслідок цього громадянська війна у Колумбії вийшла на міжнародний рівень.
США почали збільшувати воєннополітичну та економічну підтримку колумбійським властям у їхньому протистоянні партизанам, але величезні прибутки від торгівлі наркотиками продовжували активно підживлювати війну.
У 2010 році до діалогу між властями Колумбії і лівими «наркопартизанами» у ролі посередників долучився Європейський Союз. На початку 2016 року було розроблено угоду про припинення громадянської війни в Колумбії на основі роззброєння партизанських загонів під міжнародним контролем.
Зазначена угода була винесена на референдум, але у 2017 році більшість колумбійців на референдумі проголосувала проти її ратифікації. Мотивом для цього стало положення угоди про амністію партизанам, які склали зброю.
Зважаючи на ріки крові, які були впродовж життя трьох поколінь пролиті в ході громадянської війни, ідеал християнського прощення виявився не дуже популярним у католицькій Колумбії.
Ця тема залишилася провідною на заключному етапі передвиборчої кампанії Івана Дуке і Густаво Петра напередодні другого туру виборів президента Колумбії. Поки що шанси Дуке виглядають більш привабливо, хоча до дня голосування все може змінитися.
Андрій МАРТИНОВ
