Країни «великої двадцятки» фактично розділилися на США і «велику 19-ку», адже дві держави — учасниці «двадцятки» — Туреччина і Південно-Африканська Республіка — різко засудили визнання Єрусалима столицею Держави Ізраїль. У відповідь обидві держави відкликали для консультацій своїх послів з Ізраїлю.
Попри спроби Саудівської Аравії пом’якшити ступінь гостроти реакції «Організації «Ісламська Конференція» на дії США та Ізраїлю вона була емоційною. Передусім ініціатором такої реакції став Пакистан. Американсько-пакистанські відносини за Трампа фактично заморожені, тому Ісламабад наважився на такий емоційний демарш навіть усупереч позиції союзної до Пакистану Саудівської Аравії.
Утім, державний секретар США Майк Помпео вважає ситуацію контрольованою. На його думку, саудівські гроші та американський політичний вплив знайдуть аргументи, аби переконати найбільших радикалів в ісламському світі «проковтнути» перенесення Посольства США до Єрусалима.
Також більшість країн «великої двадцятки» засудила відновлення американських санкцій проти Ірану. Тегеран декларує намір відмовитися від торгівлі своїми енергетичними ресурсами не за американські долари, а за спільну європейську грошову одиницю євро або за китайські юані. Якщо це станеться до липневої зустрічі «великої двадцятки», це матиме неабиякий резонанс для світової економіки.
Поки що очікуване в повному обсязі запровадження торговельного протекціонізму США проти Євросоюзу і Китаю може коштувати чергового спаду світовій економіці. Також непевності додає ситуація з Північною Кореєю.
Південна Корея — ще один член «двадцятки» — стурбована невизначеністю щодо долі запланованої на 12 червня в Сінгапурі зустрічі Дональда Трампа і Кім Чен Ина.
Отже, чергова зустріч міністрів закордонних справ країн «великої двадцятки» вкотре показала, що фактори невизначеності та турбулентності залишаються провідними тенденціями, які хаотизують міжнародні відносини.

Андрій МАРТИНОВ