Водночас на чолі всіх ключових посад у КНР опинилися близькі до нього люди. На думку китайських дисидентів, це створює ризики для корупції та кумівства. Варто зазначити, що Сі Цзяньпін також сконцентрував у своїх руках інші ключові посади — голови Державної Ради та голови Вищого воєнного комітету КНР. Утім, ще потрібно внести уточнення до конституційного законодавства, що стосується «безстрокового» зайняття цих посад.
У жовтні 2019 року відзначатиметься 70 років із часу проголошення Китайської Народної Республіки. За цей час були різні етапи історії, та у 1978 році Ден Сяопін започаткував політику реформ та відкритості Китаю світу. Однією з його заслуг було створення зрозумілих правил ротації кадрів на всіх щаблях влади: завдяки цьому реальною була політична кар’єра від нижчих щаблів влади до її вершин.
Деякі західні політологи навіть говорили про близькість китайської політичної системи до ознак так званої меритократії, тобто влади кращих представників еліти. Тепер китайці, здається, готуються повторити помилки радянської політичної еліти, яка після смерті Сталіна так і не змогла створити дієві правила гри, спрямованої на ротацію кадрів.
Цензура в Китаї досить активно блокує поширення таких думок у публічному просторі. Частина китайських дисидентів зазначає, що на користь китайської автократичної системи грає низка нових технологічних інновацій. Китай не лише має «свій Інтернет», а й його спецслужби активно працюють із великими базами даних.
На кожного громадянина збирається в електронному вигляді величезна інформаційна база — від лайків у соціальних мережах до споживацьких переваг. Це вже найближчим часом дасть можливість реально контролювати публічну поведінку громадян та блокувати не тільки будь-які прояви активної критики існуючого політичного режиму, а й навіть моральну нелояльність щодо влади.
Прихильники Сі Цзяньпіна у відповідь зазначають, що найближчі п’ять років він має присвятити посиленню позицій Китаю у світовій економіці. Його монополізацію влади виправдовують напруженою міжнародною ситуацією, яка складається навколо Китаю.
Чимало представників китайської еліти вважають, що стратегію політики президента США Дональда Трампа спрямовано на стримування Китаю. Тому одним із пріоритетів китайського керівництва залишається технологічна модернізація Народно-визвольної армії Китаю.
Цікаво, що Дональд Трамп, коментуючи переобрання Сі Цзяньпіна на вищі посади в Китаї, навіть «позаздрив» йому. Поки що помітно, що домінує тенденція відкладання прямого військового протистояння між Китаєм і США.
У стратегічному зовнішньополітичному сенсі Китай готовий протидіяти різним торговельним інтересам США та Японії, просуваючи на цій основі китайські товари в глобальній економіці. Водночас Китай готовий до пошуку компромісів з Японією і США щодо ядерної програми КНДР.
Більшість спостерігачів за китайською політикою погоджуються з прогнозом щодо максимально прагматичного внутрішньополітичного і зовнішньополітичного курсу відповідно до національних інтересів.
Андрій МАРТИНОВ
