Ця обставина, до речі, важлива для фіксації рівня російської підлості щодо багаторічного і традиційного союзника Росії в регіоні — курдів. Саме коли росіянам стало відомо про те, що курдський генерал Хасан перекинув п’ятитисячне військо на Північ Сирії, щоб відбити турецький наступ, вони й вирішили, що тепер армія ДСО не зможе обороняти нафтові поля Євфрату, а відтак — саме час віджати їх «по-легкому».
Скоріше за все, цим і пояснюються та безвідповідальна і легкість, з якою російський офіцер зв’язку брехав генералу Хасану. Росіян попереджали про неприпустимість вторгнення на територію коаліції за визначену угодою про перемир’я розділову лінію.
Утім, у традиціях гібридної війни «нас там нет» росіяни наголошували на безпідставності припущень про наступ. Очевидно, вони просто не розраховували зустріти опір, чекали легкої здобичі. І головне — вони думали, що американці, як за часів попередньої адміністрації, воювати відкрито не будуть. І жорстоко прорахувалися.
Події перейшли в гостру фазу ввечері 8 лютого. Артилерія «ихтамнетов» почала обстріл позицій коаліції. Потім у наступ рушила перша батальйонно-тактична група (ще одна була на підході, в другому ешелоні), а це щонайменше 500 осіб та кільканадцять одиниць техніки, зокрема танки та бронемашини. І це, крім усього іншого, була вже пряма загроза для життя військових США — консультантів та військових сил спеціальних операцій.
Далі розгорнулася військова драма, значення якої важко переоцінити. Її деталі уточнюються щогодини, але більшість коментарів із російського боку супроводжуються словами «катастрофа» і «ганьба» (хоча нас це навряд чи може сильно засмутити).
Американці засобами радіоелектронної боротьби заглушили противнику радіозв’язок. Безпілотними літальними апаратами виявили та вказали цілі. Вогневий удар був нанесений із високоточних ракетно-артилерійських систем.
Хід битви фактично був вирішений за перші півгодини. Про це свідчать учасники бою, що залишились у живих, які анонімно пишуть у соціальні мережі, та перехвати їхніх телефонних розмов, викладених в Інтернет. Потім залишки колон — і першої, і другої — розстрілювали з ударних безпілотників та вертольотів до самого ранку.
«Пара вертольотів добивала тих, хто пробував сховатись. Абсолютно безкарно! — пише один із найманців, якому вдалося вижити. — У нас не було навіть ручних засобів протиповітряної оборони. Більшість убитих — купа останків, що не піддаються ідентифікації. Більшість поранених отримали страшні спотворення, без кінцівок».
Сили коаліції знищили практично всю російсько-асадівську артилерію, спалили ледве не всі танки та бронемашини. Ліквідовано щонайменше 200 російських головорізів. І це не лише найманці з приватної військової компанії Вагнера, що «відзначилася» на Донбасі. Є інформація про безпрецедентні втрати і в кадрових підрозділах МО РФ.
Про остаточні цифри російських втрат ми навряд чи дізнаємося скоро. Кремль, МО і МЗС РФ мовчать, бо у шоці. Жириновський уже не згадує про миття російських чобіт в Індійському океані, а верещить, мовляв, якщо втрат зазнала приватна ВК Вагнера, то МО не зобов’язане про це щось знати.
І лише «символ» гібридної війни по-російськи, Ігор Стрєлков-Гіркін, каже (і тут йому можна довіряти): інформація про втрати надходить різна, але «є тенденція, що вони постійно змінюються в бік збільшення».
Нині звучать цифри — понад 600 загиблих, з яких лише 100 сирійці. Решта — росіяни. При цьому втрат у коаліції, вочевидь, немає взагалі. Принаймні, західна преса нічого з цього приводу не повідомляє.
Зрозуміло: сталася подія виняткова за своїми масштабами, драматизмом і можливими наслідками. Кажуть, росіяни зазнали більших утрат, ніж мали за весь час їхньої сирійської кампанії.
Що маємо в підсумку?
— Американські військові чи не вперше в історії напряму зчепилися з росіянами. Те, що траплялося в зонах різних конфліктів протягом десятків років: Корея, В’єтнам, Куба, — це все не те, повномасштабний бій за участі різних видів збройних сил — от чим була ця заруба під Дейр-ез-Зором.
— Путінська пропаганда про «непобедимую и легендарную» отримала черговий, дуже великий і яскравий ярлик: повна брехня. Заспокоюватися не варто, але треба пам’ятати, що їх можна сильно бити.
— Штати продемонстрували свою безумовну перевагу у стратегії та тактиці ведення війни у XXI столітті, зокрема під час прямого зіткнення.
— США продемонстрували масштаб гігантського розриву між технологічно передовими та відсталими країнами, зокрема Росією. І це знаходить відповідне втілення на полі бою.
— Доведено: гібридні методи ведення війни, «винахід» Росії, яким вона так пишалася і постійно застосовувала, більше не приносить того ефекту, на який розраховує ворог. Спроби росіян діяти у дусі «их там нет» не лише не спрацювали, а ще й посприяли тому, що розгром був настільки нищівний.
— Те, що трапилося, — це безпрецедентно і свідчить про готовність США діяти рішуче. За значенням це навіть більше, ніж американська атака крилатими ракетами авіабаз Асада рік тому.
— Війна в Сирії вступає в нову фазу, і нині нічого втішного для Росії не прогнозується. Треба змінювати стратегію і переходити до глухої оборони або забиратися геть. І перше, і друге — потужний удар по всьому путінському режиму.
Нищівна військова поразка однозначно забере сон у кремлівських стратегів, які шукатимуть нових форм і засобів повернути свої позиції та ініціативу. Відповідь слід очікувати в російському дусі — асиметричну. Це може бути чергова хвиля терактів проти мирного населення і на Близькому Сході, і в Європі, і за океаном.
Не виключено нове загострення на Корейському півострові, де отримана з російських рук «бомба Ина» загрожує території США безпосередньо.
Нарешті, це може бути якась нова підлота на українському фронті аж до перспективи повномасштабного наступу. Адже за нездатності нашкодити сильному противнику бандюк часто завдає удару тому, кого вважає слабшим.
Українцям заспокоюватися в жодному разі не варто: Кремль грає в довгу гру, і нам краще за всіх відомо, на яку ницість він здатний. Разом із тим наші можливості у протистоянні з РФ переоцінювати теж небезпечно. Оскільки це для Америки Росія, як виявилося, відвертий слабак, а для нас вона ще дуже сильний і підступний ворог.
Сергій ШУВЧУК, Укрінформ
