Спочатку Ангела Меркель оптимістично обіцяла створити таку коаліцію у складі християнських демократів, баварського Християнсько-соціального союзу ще до Різдва. Але наприкінці листопада 2017 року стало зрозуміло, що програмні протиріччя між претендентами на участь у коаліції «Вільних демократів» і Партії зелених непримиренні.
Програмні настанови «Вільних демократів» передбачають установлення жорсткішого контролю за потоком нелегальних мігрантів, які прибувають до Німеччини, натомість зелені виступають за максимально ліберальний курс щодо емігрантів. Крім того, «Вільні демократи» і зелені принципово розійшлися у питанні заборони виробляти автомобілі з дизельними двигунами. Також лідер «Вільних демократів» Крістіан Лінднер і лідер Партії зелених Оздемір одночасно претендували на посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.
За підсумком безплідних коаліційних переговорів президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр закликав християнських демократів і соціал-демократів повернутися до формату «великої коаліції». Адже за умов небажання обох великих партій залучати до коаліції «Альтернативу для Німеччини» єдина можливість виходу з політичного глухого кута — це проведення позачергових виборів.
Восьмого січня 2018 року у Берліні розпочалися попередні коаліційні переговори щодо створення «великої коаліції». Це вже був сто п’ятий день без нової коаліції, що взагалі є безпрецедентним для Німеччини від часів після Другої світової війни.
Найгострішими питаннями цих коаліційних переговорів є соціальна політика, міграційна політика, внутрішня безпека і роль ФРН у Європейському Союзі. У разі провалу цих коаліційних переговорів, скоріше за все, Ангела Меркель ризикуватиме завершити свою політичну кар’єру.
Німецькі бізнесові і політичні еліти невдоволені тим, що внутрішньополітична невизначеність послаблює позиції ФРН як лідера Європейського Союзу. Показово, що на старті коаліційних переговорів у Берліні 3–4 січня 2018 року міністр закордонних справ ФРН Зігмар Габріель відвідав Україну.
Німеччина декларувала готовність продовжити виконувати роль посередника у форматі Мінського мирного процесу. Мотиви зовнішньополітичних проблем також стимулюють дві великі партії до відтворення формату «великої коаліції».
Зрозуміло, що й Україна зацікавлена в тому, аби у Берліні нарешті було створено «велику коаліцію». Поки що таких шансів видається більше, але все залежатиме від доброї політичної волі Християнсько-демократичного союзу, Християнсько-соціального союзу і соціал-демократів, які мають привести до спільного знаменника свої партійні програми.

Андрій МАРТИНОВ