Коли Клінтон здобула мандат сенатора від штату Нью-Йорк, Абедін стала її асистентом. На американському політичному жаргоні її називають body woman — особою, яка відповідає за одяг, макіяж, їжу, план дня і календар зустрічей.
Пані сенатор завжди могла покладатися на неї — добре організована Гума виконувала кожне її побажання. Найкраще вона справлялась із невдячним обов’язком блокувати доступ до неї і робила це так тактовно, що важливі особи не ображались.
Гума, яка із самого початку хотіла бути журналістом і поглинала знання про світ (її ідол — Хрістіане Аманапур із CNN), стала радницею пані сенатор із міжнародних справ, а особливо з питань Близького Сходу.
Для цього вона має особливу компетентність — Гума, мусульманка, вихована у світі ісламу. Абедін народилась у штаті Мічиган у родині високоосвічених іммігрантів з Пакистану. Коли їй було два роки, батьки переїхали у Саудівську Аравію. Там вона закінчила початкову і середню школу і повернулась у США у віці 18 років.
Під час навчання у Вашингтоні Гума належала до правління Товариства мусульманських студентів, а після здобуття диплома, вже асистуючи Хілларі, на півставки працювала у журналі мусульманських іммігрантів Journal of Muslim Minority.
Як асистентка вона супроводжувала Хілларі у 2008 році під час її першого підходу до президентської номінації, а коли Обама призначив свою суперницю державним секретарем, 32-річна Гума стала заступником керівника її персоналу.
Від самого початку виборчої кампанії Клінтон Гума стала об’єктом нападок республіканських членів Конгресу, наближених до Tea Party на чолі з конгресменом Мішель Бахманн, які переконували громадськість, що «друга дочка» Клінтонів — агент Мусульманського братства.
Докази цього факту дуже неоднозначні. Батько Гуми заснував у Саудівській Аравії Інститут з вивчення проблем мусульманських меншин у світі, користуючись підтримкою Абдулли Омара Нассеефа, ректора місцевого університету.
Нассееф — генеральний секретар Світової мусульманської ліги. Її фінансує саудівський уряд і вона пропагує ваххабізм — офіційну у цій країні фундаменталістську версію ісламу. Хоча Ліга засуджує насильство і підтримує діалог з іншими культурами, американський уряд зацікавився нею, досліджуючи терористичні загрози.
Не виявлено доказів, щоб Гума коли-небудь виражала симпатію до мусульманського фундаменталізму. «Ісламська Держава» помістила її у списку поміркованих мусульман, які заслуговують на смерть.
Також важко повірити, що радикальним ісламістам сподобалося, кого Гума обрала чоловіком: у 2010 році вона вийшла заміж за нью-йоркського конгресмена єврейського походження Ентоні Вейнера.
На шлюбній церемонії були Клінтони і саме тоді Хілларі визнала, що вважає Гуму разом із Челсі своєю другою дочкою. Вейнер вважався перспективною зіркою Демократичної партії, але у нього виявилася схильність: посилати жінкам свої фотографії з демонстрацією свого голого торсу та інших деталей чоловічої краси. Коли це вийшло на яв і конгресмен став об’єктом зловтіхи таблоїдів, Гума йому вибачила.
У них тоді вже була мала дитина. Коли Вейнер узяв участь у виборах мера Нью-Йорка, дружина допомагала йому у виборчій кампанії. Але чергова молода дама зголосилась як адресатка надісланих із його смартфона фотографій конгресмена у голому вигляді. Гума вибачила йому вдруге, наразившись на коментарі, що «влада для неї важливіша, ніж гідність».
Здавалося, що шлюб Абедін налагодиться, її чоловік опікувався дитиною. У серпні таблоїди опублікували селфі напівголого конгресмена-ексгібіціоніста, які він вислав до наступної жінки, на додачу зі сплячим поруч кількарічним сином.
Цього було занадто. Тим більше що справу Вейнера почав використовувати Дональд Трамп для нападок на «ошуканку» Хілларі Клінтон. Тоді Гума оголосила, що розлучається з чоловіком і попросила «шанувати її приватність».
Медіа не залишили Абедін у спокої, раз по раз витягуючи справу використання Хілларі приватного сервера для службового листування у Держдепартаменті. Як представниця молодого комп’ютеризованого покоління Абедін допомагала старшій на 28 років Клінтон зорієнтуватись у світі смартфонів, твітів і фейсів.
У слідстві зі справи електронного листування Клінтон, проведеному ФБР, Гума сказала, що не знала про користування нею приватним сервером; вона довідалася про це вже після відходу у Держдепартаменті. Цьому суперечать її попередні, зроблені під присягою, зізнання в рамках цивільного позову, внесеного у цій справі консервативною організацією Judicial Watch. Тоді вона сказала, що Клінтон використовувала приватний сервер, аби її приватна кореспонденція не потрапила в руки Конгресу.
Противники кандидатки демократів намагаються довести, що Хілларі обрала такий спосіб комунікації, щоб приховати зовсім інше — зв’язки Держдепартаменту з благодійним Фондом Клінтонів, чия діяльність стала черговим приводом для нападок на Хілларі як уособлення політичної корупції.
Як заступниця керівника канцелярії Хілларі Гума Абедін була ключовою ланкою у мережі контактів між Держдепартаментом і Фондом, де допрацьовувала платним консультантом. Разом із керівником канцелярії Шерілл Міллс вона посередничала між дипломатами і спонсорами Фонду.
У листах, оприлюднених у процесі слідства ФБР, знайшовся запис листування між Гумою і діячем Фонду та приятелем Білла Клінтона Дугласом Бендом. У ньому він наполягає, щоб вона забезпечила зустріч із послом США у Лівані лівансько-нігерійському мільярдеру Жільберту Чагорі, який вніс на рахунок Фонду кілька мільйонів доларів.
Оскільки Чагорі мав зв’язки з «темними» постатями у Лівані і Нігерії, Вашингтон відмовив йому у візі. Гума полегшила йому контакт із послом, але остаточно зустріч не відбулась.
Цей епізод роздмуханий Трампом, як і багато інших подібних. Вони мали підтвердити тезу, що Фонд Клінтонів, який допомагає у боротьбі з бідністю, СНІДом та іншими проблемами сучасного світу, — це передовсім інструмент будівництва політичного впливу, сили та особистого багатства.
Ці звинувачення відбиваються у свідомості американців, про це свідчать переконання понад 60% опитаних, що Хілларі не заслуговує на довіру.
Через захисну поведінку щодо громадської думки у президентській кампанії Хілларі в медіа на перший план вийшли її помилки і спроби приховати їх замість дискусії навколо поглядів кандидатки на справи країни і світу. На щастя, її суперник наговорив безмір дурниць і так само непопулярний, як і вона.
Євген ПЕТРЕНКО