Поки що переможцем із цих склок між лівою владою і правою опозицією виходить ультраправий популістський Національний фронт на чолі з Марін Ле Пен. Вона отримала чергову нагоду пропагувати свою програму, посилаючись на аргументи щодо продажності і жадоби центристської політичної еліти.
Такий розклад може спровокувати погані наслідки як для влади, так і для правоцентристської опозиції. Тому не можна відкидати можливості того, що справи проти Ніколя Саркозі так і не будуть доведені до судового процесу. Формально його ім’я буде серйозно заплямоване навіть недоведеними підозрами у скоєних корупційних злочинах, чого цілком вистачить для дискредитації на будь-яких виборах. Достатньо буде лише нагадати виборцям про це.
Зрештою, обрана Ніколя Саркозі тактика політичного захисту та дискредитації слідчих також не найкраща, позаяк б’є по репутації неупередженості судової системи країни. Французька преса вже азартно шукає корупційний компромат на соціалістів, який, скоріше за все, не змусить на себе довго чекати. Ще більшими виглядають ставки у грі проти активістів Національного фронту.
Однак усе це не дає підстав стверджувати, що французька політична система стоїть за крок від системного перезавантаження, яке на початку 1990-х років пережила італійська політична система, котра звільнилася від тягаря корупційних скандалів, відголоском яких і стали справи проти Сільвіо Берлусконі. Звичайно, на особистому рівні Ніколя Саркозі робить усе можливе, аби уникнути його політичної долі. Наскільки це буде удало, покаже час.