Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Липень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Липень 2016 15:28

Ліван захлинається у морі біженців

Rate this item
(0 votes)

Лі­ван, який має спіль­ний кор­дон із Си­рією, зно­ву опи­нив­ся на ме­жі гро­ма­дян­ської вій­ни: 1,5 міль­йо­на бі­жен­ців з-за кор­до­ну спри­чи­ни­ли кри­зу в ос­лаб­ле­ній еко­но­мі­ці і по­си­ли­ли со­ці­аль­ні проб­ле­ми. 
До то­го ж во­ни не праг­нуть до Єв­ро­пи, бо мрі­ють про по­вер­нен­ня на бать­ків­щи­ну.

«Бомба? Ніби щось вибухнуло, але не переймайся. Якщо вибуху не було, то нема про що говорити», — заспокоює кельнер журналіста в одному з готелів у центрі Бейрута. Кілька годин раніше під одним із банків, за десять хвилин ходьби від готелю, в якому якраз відбувалася розмова, вибухнула бомба. Але на кельнера, як і на багатьох ліванців, вона не справила враження. Вони давно звикли до постійного стану загрози, контролю безпеки і блокпостів з озброєними до зубів солдатами в центрі міста.

Підкладена — як встановили фахівці — Хізболлою бомба нікому не завдала лиха. Вона вибухнула вночі під час рамадану, коли на вулицях не було живої душі.
«Це виглядає радше як попередження, ніж сам терористичний напад. Вони дуже розлючені, бо уряд наказав банкам закрити рахунки Хізболли, підтримуючи санкції, встановлені американцями. Цей інцидент не сприятиме стабілізації ситуації, а тим більше — вирішенню політичного конфлікту», — вважає Яссін Джабер, депутат ліванського парламенту.
Останні два роки Ліван не має глави держави. Прем’єр Таммам Салам виконує обов’язки у перехідному уряді. Всі найважливіші рішення (також голосування в парламенті) блокують шиїти — ліванська Хізболла.
Від 40х років ХХ ст. рішення ухвалювали представники трьох релігійних груп: сунітів, шиїтів (обидві представляють по 27% суспільства) та християн (40%). Порозумітися за таких умов дуже важко. Країна у 1975–1990 роках пережила громадянську війну, яка забрала 120 тисяч життів.
Джабер особливо засмучений тим, що саме банк став жертвою Хізболли. «Банківський сектор — це єдина стабільна галузь економіки. Ми були своєрідною скарбничкою для сусідніх держав і дожили до нинішніх часів у задовільному стані, бо можемо позичати гроші», — пояснив він. Але від початку конфлікту в Сирії публічний борг росте бурхливими темпами і вже перевищує 140% ВВП.
Кордон із Сирією був для Лівану єдиним вікном у світ (торгівля — це основа економіки країни) після закриття ізраїльського. Водночас із початком конфлікту шляхи, якими транспортувалися товари на схід, у країни Перської затоки, були практично заблоковані. Тому нині безробіття становить понад 35%, але ці дані досить приблизні, бо статистика працює неефективно. Якраз у цьому секторі відбувається реформа під моніторингом Євросоюзу, який призначив на програми допомоги Лівану близько мільярда євро.
Гроші абсолютно необхідні для існування розхитаної економіки, особливо у зв’язку з напливом біженців. Протягом останніх п’яти років до 4,5мільйонної країни втекло 1,5 мільйона сирійців. Це викликає величезне соціальне напруження.
«Ми перебуваємо напередодні вибуху, ще момент — і почнуться заворушення, які поширяться по всій країні», — заявив Абдулгані Арагі з Бар Еліас у долині Бекаа. Ця місцевість розташована лише за 7 км від кордону, звідки прибувають тисячі втікачів. Для мешканців Бар Еліас це дуже серйозна проблема.
«Ми втрачаємо роботу, бо сирійці готові працювати за набагато менші гроші. До того ж вони дедалі частіше скуповують нашу нерухомість за низькими цінами, а потім беруть на роботу ліванців за дуже низьку плату», — повідомив Арагі.
Наплив біженців у Бар Еліас протягом останніх кількох місяців викликав значне погіршення умов життя: раніше на місцевий смітник щоденно вивалювали 25 тонн сміття, нині — 65. Він давно переповнений. Через збільшення потреби у питній воді з’явилися проблеми з її постачанням, стара інфраструктура не справляється.
Мешканці Бар Еліас давно вже не розраховують на допомогу уряду. Ситуацію рятують проекти ООН і Євросоюзу, які фінансують, зокрема, розбудову смітника, але це крапля в морі потреб.
Ліванська влада намагається стримати наплив сирійців, обмежуючи їх у праві на працю: кожний, перетинаючи кордон, мусить підписати зобов’язання, що не буде працювати. Багато з них ведуть жебрацьке життя, живучи за рахунок допомоги від ООН. Але попри конфлікти, сирійцям ідуть назустріч самі ліванці. Лікарі не беруть із них грошей за обстеження, задовольняючись сумами, отримуваними від ООН, навіть якщо медична послуга є дорожчою. Ліванці говорять, що багато з них також колись були біженцями і добре розуміють їхню долю.
Сирійці не хочуть полишати Ліван попри жахливі умови, в яких живуть, і переїжджати до Туреччини. Там вони не можуть вільно переміщуватися по таборах, до того ж не знають турецької мови. Часто за дім їм служать конструкції з дощок і фольги. Дехто проживає в таких умовах уже кілька років. Вони досі не втратили надії на мир, мріють про повернення до батьківщини і їм зовсім не хочеться рушати в дорогу у Європу.
З 1,5 мільйона сирійських біженців у Лівані 800 тисяч — це діти. Більшість із них взагалі не ходить до школи, бо країна не здатна їх організувати. ЮНІСЕФ разом з Євросоюзом фінансує навчання для небагатьох.
Неурядова організація Хамайя веде для дітей (сирійських і ліванських) школу у Залі. На заняттях вони дізнаються, як уникнути сексуальної наруги. Це загальна проблема в арабських країнах. У Лівані кожна шоста дитина зазнала сексуального насильства.
«З одного боку — це проблема культури. З іншого — винуватці часто залишалися безкарними, бо біженці не мають документів. Уряд врешті почав звертати увагу на цю проблему. Кілька років працюємо разом із прокуратурою і судами, але співпраця відбувається далеко не ідеально через брак відповідних законів. Вони не затверджені, бо нема президента і уряду», — сказав Рамон Хурлі з Хамайя.
У Лівані дуже багато проблем. Політична дестабілізація та економічні проблеми — далеко не всі. На східну частину країни проникають бойовики «Ісламської держави». Захід має робити більше: не можна тільки приїжджати і повчати. Врешті, якщо джихадисти проникнуть у Ліван, то їхній самозваний халіфат виникне фактично у передмісті Європи.
Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».