71річний Дутерте має обличчя боксера і гострий язик. Під час диктатури Фердинанда Маркоса Дутерте був прокурором, а потім з 1988 року сім разів поспіль обирався мером південного міста Давао. Це найбільша метрополія на острові Мінданао — тут проживає півтора мільйона людей.
Особа Дутерте викликає великі емоції: для одних — це загрозливий для молодої філіппінської демократії демагог і популіст. Для інших — людинамесія, яка поверне безпеку на вулиці міст і покладе край корупції на вершинах влади. Прихильники Дутерте вважають його людиною дії, бо саме він перетворив Давао, визнану філіппінську «столицю злочинів», в одне з найбезпечніших міст ПівденноСхідної Азії.
Коли Дутерте був мером, у нього було прізвисько «Гаррі Дутерте». Як і створений Клінтом Іствудом образ детектива Гаррі Каллахана з культового фільму «Брудний Гаррі», він зневажав усталені правила в боротьбі із злочинністю. Однак здійснювана ним у Давао політика «нульової толерантності» до злочинності мала свої темні сторони. Захисники прав людини кажуть про політичну відповідальність Дутерте за смерть, щонайменше, тисячі осіб при його правлінні в місті.
Філіппінська поліція заперечує існування «ескадронів смерті» з Давао. Але рік тому в телевізійному токшоу Дутерте риторично спитав: «Чи я є ескадроном смерті?», а потім відповів: «Так, є». Коли під час виборчої кампанії його попросили прокоментувати повідомлення медіа про причетність до смерті 700 осіб, Дутерте зневажливо відповів: «Не 700, а 1700 осіб».
На виборчих мітингах Дутерте закликав: «Забудьте про закон і права людини». Дутерте вступив у конфлікт з ієрархами впливової католицької церкви, назвавши єпископів під час одних із дебатів пройдисвітами, які живуть за гроші людей, тоді як народ голодує і немає за що лікуватися. Він також пообіцяв сісти на водяний скутер і встановити філіппінський прапор на одному з островів у спірних із китайцями водах ПівденноКитайського моря.
Весь час він когось лякав або ображав, але парадоксально: чим більше собі дозволяв, тим ближче підходив до перемоги. Як пояснив політолог Річард Гейдарьян з університету Ла Салле у Манілі, Дутерте — як і американський мільярдер — використав мейнстрімні медіа, які постійно повторювали його неоднозначні висловлювання.
Дутерте навіть на короткий час відмовився від участі у виборах, але тільки для того, щоб прислухатися до прохань численних прихильників і повернутися до виборчих змагань. Як і Трамп, він звинувачував еліти у відсутності компетентності і закидав владі, що вона маріонетка в руках олігархів.
«Але, на відміну від Трампа, Дутерте має політичний досвід як мер Давао і досягнення з ліквідації анархії в цьому місті», — нагадує Гейдарьян. А Рамон Касіпле, директор Інституту на підтримку політичної і виборчої реформи (IPER) у Манілі додає: Дутерте переконав людей у тому, що за наявності сильної політичної волі і відваги для використання нетрадиційних методів можна вирішити навіть найбільші і найскладніші соціальні проблеми.
Результат виборів показує, що філіппінці хочуть, аби Дутерте використав свої сили і досвід у масштабі країни. Він обіцяв, що протягом півроку позбудеться ста тисяч злочинців, а їхні «тіла вкине у Манільську затоку на корм рибам». Місцевим підприємцям він порадив інвестувати в похоронні послуги, бо саме такий бізнес буде мати найбільші прибутки. Президент заявив, що на боротьбу зі злочинним світом кине поліцію і військо, а якщо гангстери чинитимуть опір, то дасть наказ силам правопорядку: «Вбивайте їх усіх!»
Зменшенню злочинності має сприяти повернення смертної кари. «Закличу конгрес повернути смертну кару через повішання. Це — як загасити світло. Після розриву хребта людина нічого вже не відчуває», — говорив Дутерте. Одну з перших пресконференцій, трансльованих телебаченням, він використав для детального опису екзекуції (вішати два рази, щоб голова відділилася від тіла) і переконував філіппінців, що вішання не тільки найбільш гуманний, а й дешевший, ніж розстріл чи електричне крісло спосіб позбавляти людину життя. «Ви ж не хочете, щоб я витрачав на це гроші?» — запитував риторично і переконував, що екзекуції мають бути публічними, аби сіяти страх серед злочинців.
Річард Джавад Гейдарьян вважає, що через 30 років після повалення режиму Фердинанда Маркоса філіппінці зазнали «синдрому сильних людей». Суспільство розчарувалось у демократії, бо існує загальне відчуття, що нею скористалися лише багаті. Хоча протягом останніх років економіка зростала у темпі 6% щорічно, проте без постійної роботи — понад 12 мільйонів філіппінців.
Протягом 30 років не вдалося нічого зробити з проблемою бідності (четверта частина населення живе за вартість рівно одного долара на день). «Ідеться не стільки про втому від демократії як системи, скільки про розчарування демократією, монополізованою елітами», — уточнив Рамон Касіпле з IPER. Дутерте отримав від суспільства сильний мандат, щоб змінити олігархічну систему. Люди розраховують, що як політик зпоза еліт він вчинить диво.
Експерти вважають, що новий президент буде набагато прагматичнішим, ніж можна робити висновки з виборчої кампанії. «Досить поглянути на склад уряду, до якого потрапили технократи з найважливіших політичних кіл Філіппін», — пояснив Гейдарьян.
Дутерте так високо підняв планку очікувань найбіднішої частини суспільства, що для їх реалізації буде змушений вести важку боротьбу з елітами. «Він мусить діяти швидко і рішуче, використовуючи всі свої конституційні повноваження», — зазначив Гейдарьян. Дутерте не може порушувати закони, бо його критики на чолі з президентомпопередником використають проти нього гнів нетерпеливого електорату. І тоді ті самі люди, які привели його до влади, вийдуть проти нього на вулиці.
Петро ПУТРІВ