Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Липень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Липень 2016 10:53

На фінішній прямій

Rate this item
(0 votes)

Ви­бор­ча кам­па­нія Хіл­ла­рі Клін­тон так про­ду­ма­на в усіх де­та­лях, що склад­но в ній по­мі­ти­ти най­мен­ший еле­мент спон­тан­но­сті. На­віть у ква­зі­не­фор­маль­них си­ту­аці­ях під час зу­стрі­чей із ви­бор­ця­ми на ву­ли­цях, в ба­рах чи де­ше­вих рес­то­ра­нах Клін­тон не тіль­ки одя­гом, але й май­же кож­ним жес­том, здає­ть­ся, на­га­дує за­про­гра­мо­ва­ну ма­ши­ну, щоб спо­до­ба­ти­ся прос­тим лю­дям. І чим біль­ше ста­рає­ть­ся бу­ти без­по­се­ред­ньою і при­род­ною, тим на­пру­же­ні­шою ви­гля­дає.

Девід Аксельрод, головний стратег Барака Обами під час виборчої кампанії у 2008 році, твердить, що сучасна боротьба за посаду президента вимагає від кожного кандидата «заявити про себе щось як про особу». Хілларі Клінтон з цієї точки зору дуже обережна. «Частково це пояснюється тим, що довгий час зазнавала ударів і боїться зробити помилку», — вважає Аксельрод.

Клінтон не раз шокувала американську публіку: зокрема, коли захищала свою юридичну практику під час президентської кампанії свого чоловіка у 1992 році, сказала, що, очевидно, могла би «залишитись удома, пекти тістечка і кип’ятити чай», але хотіла реалізуватися професійно. Сказані з піднесенням слова викликали злість багатьох консервативних виборців, а тисячі американських господинь відчули себе ображеними. Міміка Білла Клінтона, який стояв поруч із дружиною, показувала, як добре він розумів політичні наслідки слів дружини.
Але дружина не була виключно обтяженням для Білла Клінтона. Коли після роману президента з Монікою Левінські йому загрожував імпічмент, саме Хілларі допомогла йому відновити довіру американців. Ніколи раніше і ніколи пізніше перша дама не мала такої підтримки співгромадян.
Нині знаменитий чоловік для Хілларі Клінтон є одночасно підтримкою і обтяженням. З одного боку, покоління baby boomers згадує його президентство як час, коли Сполучені Штати не вели жодної війни, економіка швидко розвивалась, а у бюджеті замість колосального дефіциту фіксувався профіцит. А з іншого боку, роль дружини колишнього президента робить з Клінтон символ вашингтонського істеблішменту, що викликає неприйняття багатьох американців.
Приватне життя з певністю буде для неї «виборчою проблемою». Один із фільмів, підготовлених табором Трампа, показує чорнобілу фотографію Білла, який курить сигару (для осіб, які пам’ятають деталі скандалу з Левінські, очевидна алюзія), а на другому плані чуємо зізнання жінок зі звинуваченнями колишнього президента у домаганнях.
Зрештою, це не всі проблеми з Біллом. Під час спільних промов і зустрічей із виборцями він, бувало, просто затінював дружину. Його природна легкість і безпосередність під час розмов у невеликому колі, фантастичні риторичні вміння під час великих мітингів підкреслюють слабкості Хілларі.
У цьому році Білл Клінтон помітних помилок не зробив. Зважуючи плюси і мінуси участі Білла в кампанії Хілларі, її штаб, як видно, дійшов висновку, що плюси переважають. В одному з виступів кандидатка демократів пообіцяла в разі перемоги повернути чоловіка з пенсії і призначити відповідальним за «ремонт американської економіки».
Але є речі, які турбують навіть її найбільших прихильників. Складно відмовитися від враження, що кандидатка часто намагається вийти назустріч очікуванням всього електорату. На відміну від таких політиків, як Берні Сандерс — який кілька десятиліть намагається переконати американців у слушності імітації західноєвропейської соціалдемократії, — у кар’єрі Клінтон нелегко знайти один провідний мотив, якому вона була вірна останні чверть століття.
Коли у квітні 2015 року Хілларі виставила свою кандидатуру, британський «Економіст» питав на обкладинці: «За що бореться Клінтон?» Журналісти тижневика звернули увагу на величезний досвід і працьовитість — як державний секретар протягом чотирьох років вона відвідала 112 країн — та досконалу обізнаність із правилами гри у Вашингтоні. Але на фундаментальне запитання: «З якою метою це все?» — відповісти не змогли.
Погляди Клінтон вважаються центристськими, а через це не досить виразними. Сама кандидат свою поведінку оцінює терміном «героїчний реалізм», а як головну перевагу підкреслює факт, що — на відміну від Обами — буде в стані схилити до співпраці Республіканську партію.
На жаль, латка політика від істеблішменту прилипла до 68річної Клінтон настільки міцно, що навіть те, що як жінка вона була б не тільки першим президентом, але й навіть першим номінантом однієї з двох головних партій на цю посаду — не викликає ентузіазму інших жінок, особливо молодих.
На перших цьогорічних праймеріз у штаті Айова за старшого від неї на шість років Берні Сандерса проголосували аж 84% жінок молодше 30 років. Навіть у штатах, де Сандерс зазнав поразки, він послідовно перемагає серед молоді. Виявляється, що більше, ніж звернення до жіночої солідарності, на молодих впливає їх негативне ставлення до істеблішменту.
У намаганні відмовитися від іміджу кандидата еліт Хілларі Клінтон заважають близькі контакти з фірмами — символами останньої кризи. Аж три з п’яти інституцій, які найщедріше підтримували Клінтон під час всієї її кар’єри, це банки з Уоллстріт: JP Morgan, Citibank та Goldman Sachs.
Відносини зі світом великого бізнесу ілюструє структура фінансування поточної кампанії Клінтон. Якщо Сандерс фактично спирається на дрібні індивідуальні внески (майже 75% внесків не перевищують 200 доларів), то Клінтон користується значно більшою інституційною підтримкою. У її випадку лише 17% внесків були нижчими ніж 200 доларів.
Американська публіцистка Анне Епплебаум, пояснюючи несподівані успіхи Трампа, звертала увагу на негативний вплив на частину електорату великих грошей від спонсорів: «Виборцям не сподобалося, що Республіканська партія хотіла достроково купити номінацію для Джеба Буша. Через ту саму причину багато виборців Демократичної партії не хочуть підтримувати Хілларі Клінтон. Чим більше грошей хтось витрачає, тим більше дратує людей».
Тому не дивно, що саме фінанси Клінтонів будуть, напевно, другим — після приватного життя — напрямком нападок Трампа, який підкреслює, що за все платить із власної кишені.
Всі вищеназвані слабкості Клінтон не означають, що вона йде до програшу. Хоча в одному з опитувань для «Вашингтон Пост» Клінтон уперше програвала з Трампом боротьбу за Білий дім співвідношенням 45% до 42%, ці результати не варто перебільшувати.
Як пише «НьюЙорк Таймс», незважаючи на тривожні сигнали, географічний розклад підтримки Хілларі Клінтон залишається корисним для неї. Трамп мусить здобути у загальнодержавному вимірі перевагу приблизно 10%, щоб бути впевненим у виграші. А це дуже малоймовірно.
Саме в цьому полягає парадокс її кампанії. В часи, коли так багато американців домагаються консервативної, соціальної, ліберальної чи врешті будьякої революції, на виборах переможе (а, принаймні, маємо таку надію) кандидатка, яка з революцією у жодному значенні цього слова не має нічого спільного.
Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».