Це починає турбувати Євросоюз та сусідів Франції, які вимагають жити за доходами, а не у борг. У перші три роки президентства Франсуа Олланда він так і не наважився на соціально непопулярний перегляд трудового законодавства.
Однак у міру падіння рейтингу популярності Франсуа Олланд вирішив, що йому вже ніщо не заважає вдатися до невідкладних заходів, аби не пустити Францію незворотним шляхом соціальноекономічних хвороб таких країн Євросоюзу, як Греція або Італія чи Іспанія з Португалією.
Утім, навіть обережний варіант дерегуляції ринку праці спровокував гостру парламентську кризу. Опозиційні центристи і Національний фронт Марін Ле Пен слушно вирішили не заважати соціалістам здійснювати своє політичне самогубство. Проте така «безальтернативність» спровокувала невдоволення серед соціалістів.
На початку травня уряд Мануеля Вальса порушив питання прийняття своєї реформи під супровід голосування вотуму недовіри. Оскільки у парламенті не назбирали достатньо голосів для звільнення уряду, то його законодавча ініціатива вважається прийнятою. Тепер збільшуються права роботодавців щодо позаурочних годин праці за низьких тарифів оплати та спрощуються умови звільнення.
Прем’єрміністр Мануель Вальс наголошує, що така дерегуляція має насамперед оживити роботу малих і середніх підприємств, які завжди становили кістяк французької економіки. Проте невдоволені цим рішенням не почули аргументів на користь уряду. За останні три тижні Францію потрясли декілька галузевих і один загальнонаціональний страйки.
Саме останній боляче вдарив по всій економіці країни. Були заблоковані нафтопереробні підприємства, мінімізована до технологічно безпечного рівня робота атомних станцій. У відповідь уряд відкрив тримісячні запаси нафти, аби уникнути колапсу економіки країни.
У міру наближення часу проведення чемпіонату Європи з футболу у Франції набирає обертів соціальнополітична криза. Її вже порівнюють за масштабом сутичок на вулицях французьких міст із відомою кризою травня 1968 року. Тоді лівацькі настрої під анархістськими гаслами «будьте реалістами — вимагайте неможливого» як вогонь у сухостої вразили всю країну.
Ці аналогії надихають не тільки учасників протестів, а й уряд. Його експерти радять удатися до традиційної тактики «поділяй і володарюй», тобто пропонують нейтралізувати солідарність між різними профспілками, аби збити хвилю протестів. Тим паче що спецслужби багатьох країн — членів НАТО попереджають, що соціальний хаос на час чемпіонату Європи з футболу може стати ідеальним середовищем для терористів.
Поки що зрозуміло одне: якщо до початку червня масові заворушення не підуть на спад, постане питання, чи варто проводити свято європейського футболу у Франції?

Андрій МАРТИНОВ