Найсерйозніший матеріал, який посередньо зачіпає президента Росії, стосується зареєстрованого в офшорах капіталу його близького друга, відомого віолончеліста Сергія Ролдугіна (хресного батька старшої дочки Путіна). На думку авторів, він лише формальний власник фінансових активів, а справжнім бенефіціантом є Путін.
Згідно з опублікованими матеріалами маєток Ролдугіна складається з кількох фірм, через які проходять мільярди доларів, а до фінансових операцій долучаються головні російські олігархи (зокрема, близькі до Путіна брати Аркадій і Борис Ротенберги чи Сулейман Керімов).
Доходи надходять від нелегальних або сумнівних операцій, метою яких є виведення за кордон значних ресурсів, які часто походять із публічних грошей. Вони полягають у наданні російськими державними банками фіктивних кредитів для фірми Ролдугіна, зареєстрованої в офшорі, а також у фіктивному обігу акцій великих державних фірм (у тому числі концерну «Роснефть»).
Інший описаний механізм виведення грошей за кордон — це надзвичайно вигідні контракти для Ролдугіна (фактично — дарування). У процедурі беруть участь державні банки («Сбербанк», «Внешторгбанк»), а також приватний банк «Россия», на який накладено санкції у 2014 році.
Доходи від таких операцій нерідко знову інвестуються у Росії, в основному на закупівлю часток акцій у стратегічних фірмах (зокрема, Video International — акула рекламної галузі, автомобільні концерни «КамАЗ» чи «АвтоВАЗ») та, зокрема, в елітну нерухомість президента. Фактичним власником активів мав би бути Путін, хоча формально вони зареєстровані на прізвища його найближчих друзіволігархів.
Матеріали, які компрометують найвищих членів російської еліти, публікуються регулярно. Як і Panama papers, вони стосуються збагачення осіб із близького кола Путіна на нелегальних фінансових операціях, розкрадання державного майна, тісних зв’язків високих чиновників і їх родин з олігархами.
Серед них на увагу заслуговують, зокрема, програма ВВС «Секретні багатства Путіна» з січня 2016 року та інформація ще з початку президентської кар’єри Путіна на тему наявної у нього елітної нерухомості. Публікації Panama papers безпосередньо наступили після компрометуючих для Кремля повідомлень у березніквітні 2016 року. Вони стосувалися близького співпрацівника Аркадія Ротенберга і Григорія Баєвського, які передали дорогу нерухомість жінкам, пов’язаним із Володимиром Путіним (зокрема, його дочці Катерині).
На тлі попередніх повідомлень цінність Panama papers полягає передовсім у виявленні нових учасників операцій (у першу чергу це Ролдугін), деталей фінансових операцій, а також фактографії (дати, прізвища, дані фірм). Опубліковані матеріали компрометують здійснювану російською владою кампанію на користь так званої деофшоризації (зокрема, закон, ухвалений у 2013 році про заборону мати рахунки у закордонних банках для державних чиновників та їх родин) та антикорупційну кампанію (її найновішим проявом є затвердження 1 квітня Національного плану протидії корупції на 2016–2017 роки).
З реакції Москви, яка мала місце щодо публікації матеріалів, належить зробити висновок, що виток стурбував оточення Путіна. Про це свідчать безпрецедентні висловлювання речника Кремля Дмитра Пєскова (28го і 31 березня). Він застеріг щодо «інформаційної війни», яку затіяли проти Путіна, назвавши її спробою дестабілізації ситуації у Росії і дискредитації керівництва держави напередодні парламентських виборів у вересні 2016 року.
Коментарі після публікацій (досі своє ставлення до неї висловили Дмитро Пєсков, голова «Внешторгбанка» Андрій Костін, міністр економіки Олексій Улюкаєв і представник Аркадія Ротенберга) та реакція офіційних медіа підкреслюють суб’єктивність матеріалу. Сполучені Штати нібито вкотре прагнуть дискредитувати Росію на момент відбудування нею сильної міжнародної позиції, зокрема завдяки «успіхам» у Сирії, а також до компрометації Володимира Путіна у контексті президентських виборів 2018 року.
Публікація хоча і б’є по іміджу російської влади (передовсім на міжнародній арені), наразі не становить серйозної політичної загрози для Кремля значною мірою через непрямий характер звинувачень на адресу Путіна. Найпевніше — як і попередні публікації цього типу — вони не викличуть ширшого резонансу у російському суспільстві, яке розглядає корупцію як неминуче системне явище.
Не можна натомість виключити, що вони створять атмосферу для розширення списку громадян Російської Федерації (особливо з оточення Путіна), які підлягатимуть західним санкціям. Відкритим залишається і питання про зміст ще не оприлюднених матеріалів, а також можливі наслідки для Росії «панамського» слідства, які будуть здійснюватись в інших країнах.
Євген ПЕТРЕНКО