Історичні документи свідчать про інше. Дійсно, російські кораблі неодноразово успішно воювали з чужинцями, але вони виконували лише допоміжну роль для сухопутних військ. Такий підхід надалі відчувається у Кремлі і має величезний вплив на фінансування ВМФ, навіть відносно програм будівництва стратегічних підводних човнів із балістичними ракетами.
Це не дивує, бо в історичних великих корабельних битвах росіяни найчастіше відставали від своїх противників як за технічним рівнем кораблів і зброї, так і за тактикою дій. Особливо чітко відставання було помітне в період від японсько-російської до Другої світової війни. Російський флот робить усе можливе, щоб ситуацію змінити, і про це свідчить його участь в експедиційній операції в Сирії.
Очевидно, що російський ВМФ виконує важливу роль в атомній «тріаді», складаючи важливий елемент атомного стримування. Але кількість підводних човнів з балістичними ракетами різко знизилась, і Росія має великі проблеми з введенням у дію човнів нового покоління.
На щастя, американці зауважили використання росіянами системи «Калибр» (хоч і не описали її точно) і правильно оцінили, що флот Росії в змозі захистити морську акваторію, прилеглу до РФ, може здійснювати вплив на прилеглі економічні акваторії і «здатний просувати російські інтереси шляхом розвитку морської науки, боротьби з піратством і забезпечення гуманітарної допомоги».
Американці заявили, що «хоча завдання, пов’язані з національною обороною, стратегічні і загальні цілі, які ставляться перед ВМФ, залишаються незмінними, нинішня фінансова ситуація вимагає, щоб їх виконувала менша кількість кораблів».
«Росія розпочала і в наступній декаді робитиме значні поступи у створенні у ХХІ столітті флоту, здатного до оборони держави, впливової, хоч і обмеженої присутності в далеких глобальних басейнах, на якому служить нове покоління пострадянських офіцерів і контрактних екіпажів», — американці написали саме те, чого бажає собі влада у Кремлі. Центр ONI, пов’язаний з US Navy, підсумовує доповідь фразою: «Протягом найближчих 10–15 років російський ВМФ продовжуватиме свою історичну трансформацію, щоб стати новими морськими силами ХХІ століття».
Американці слушно зауважили, що тільки «обмежена кількість нових класів надводних і підводних кораблів увійде на зламі десятиліття до складу ВМФ. Одночасно з введенням нових кораблів експлуатуватимуться найбільш затребувані пострадянські кораблі».
Останні слова правдиво відображають нинішню ситуацію. Американці назвали лише один «міфічний» проект надводних кораблів — есмінця проекту 23560 типу «Лидер» — він має замінити нині використовувані есмінці типу «Удалой» і «Современный».
Агресія проти України спричинила запізнення в процесі будівництва нового покоління фрегатів проекту 11356 типу «Григорович» водомісткістю 4035 тонн. Перший такий корабель («Адмирал Григорович») проходить морські випробування, але будівництво наступних зупинено через відсутність газових турбін з українського Миколаєва.
Росіяни почали будувати їх на своєму заводі, але перші двигуни з’являться лише у 2019–2020 роках, тобто російський надводний флот мусить почекати, щонайменше, 6 років на нові фрегати.
У Росії формується розрив у поколіннях великих надводних кораблів, і навіть інтенсивні закупки не змінять ситуації. Тому там будують менші кораблі проекту 21631 типу «Буян-М» (водомісткістю приблизно 950 тонн), які в прибережній зоні забезпечать інтереси РФ. До кінця 2019 року флот отримає десять таких кораблів (замість дев’яти раніше запланованих).
Ці кораблі росіяни можуть будувати самі. Саме з такого невеликого корвету (довжиною 74 метри) 7 жовтня минулого року росіяни випустили 24 керовані ракети по цілях в Сирії на відстані понад 1500 кілометрів (із системи вертикального старту «Калибр»). Про це американці не написали в доповіді, хоча справа має стратегічне значення.
Виявилося, що росіяни можуть встановити ракети, здатні вразити цілі на відстані понад 1000 кілометрів навіть на найменших кораблях. Вони мають для цього відповідні системи озброєння, наведення і зв’язку.
Але це не змінює факту, що ще протягом наступних років Росія може діяти на відкритому морі і океанах під час конфлікту тільки з використанням підводних кораблів: Кремль добре це розуміє та інтенсивно готується до подібних бойових дій.
Доповідь ONI показує, що нові класи підводних і надводних кораблів отримають найновіші системи озброєння, управління, контролю і зв’язку, засобів електронної боротьби, автоматизації і забезпечення умов роботи екіпажу.
У доповіді містяться характеристики лише трьох найновіших типів російських підводних човнів (ПЧ). Якщо енциклопедичний опис атомних підводних кораблів з балістичними ракетами проекту 955 типу «Борей» і атомних ударних човнів проекту 885/885М типу «Ясень» є досить точним, то аналіз можливостей ПЧ із класичними силовими установками неповний.
Американці обмежилися лише характеристикою проекту 677 типу «Лада». Натомість вони повністю оминули опис проекту 636,6 типу «Варшавянка». Саме шість таких човнів має бути введено до складу Чорноморського флоту, що сильно порушить рівновагу сил у районі Середземного моря. Один із цих човнів — «Ростов-на-Дону» 8 грудня випустив з підводного положення чотири керовані ракети «Калибр» по Сирії. Отже, класичні російські підводні човни здатні переносити від кількох до кільканадцяти керованих ракет, які можуть влучити практично в кожну ціль у Європі.
Росіяни легко обійшли договір про ліквідацію ракет малої і середньої дальності. Раптом виявилося, що Кремль також може застосувати «політику томагавків», навіть із використанням невеликих кораблів. Тим часом США потребують для цього кораблів тоннажністю приблизно 10000 тонн (есмінці типу Arleigh Burke і крейсери типу Ticonderoga), натомість європейці — кораблів тоннажністю щонайменше 6000 тонн (фрегати типу FREMM).
Європейці і американці, зосереджені на загрозі, яку несуть ракети системи «Искандер» із радіусом приблизно 500 км, не відразу зрозуміли, що над Європою можуть з’явитися керовані ракети «Калибр», котрі низько літають, із дальністю більш як 1500 км.
Американці, вказуючи на радіус ураження ракет «Калибр», забули, що їх можна запускати з класичних підводних човнів, розміщених у Середземному морі.
Запуск ракет з корветів типу «Буян-М» і ПЧ «Ростов-на-Дону» не був крайньою необхідністю: їх просто випробовували в реальних бойових умовах разом із персоналом, здатним цю техніку обслуговувати і застосовувати.
На жаль, американці не згадали про підготовку російського флоту до активних дій у регіоні Арктики. І це може бути першим сигналом силової спроби поділу арктичного сировинного багатства.
Американці зазначають, що «постійне поліпшення якості життя офіцерів і моряків, які служать у ВМФ, ріст зарплати і соціального пакету, в тому числі житлових умов, і турбота про публічне визнання досягнень флоту стане нагородою для їх посвяти і підніме престиж служби на морі». Діючи так, кремлівська влада має у своєму розпорядженні добре мотивований, професійний персонал флоту, який без застережень виконуватиме всі, навіть самогубні її забаганки.
Євген ПЕТРЕНКО