Відразу після того, як у листопаді 2005 року Ангела Меркель стала канцлером, вона неодноразово звертала увагу на кризу «мультикульті».
Але дивним чином улітку 2015 року вона вже стверджувала, що Німеччина здатна справитись із мільйонним потоком біженців. Тепер здається, що ця самовпевненість коштуватиме їй подальшої політичної кар’єри.
Низка скандальних інцидентів за участі мігрантів-біженців у багатьох німецьких містах наочно продемонструвала велику відстань між бажаним і дійсним. Ці скандали вже рекордно обвалили рейтинг популярності Ангели Меркель. Утім, її Християнсько-демократична партія просто не має наразі достойного наступника їй.
Чимало спекуляцій стосуються нинішнього міністра оборони, багатодітної матері Урсули фон дер Ляйєн, яку вважають можливою наступницею Меркель як кандидата ХДС на посаду канцлера вже на виборах у вересні 2017 року. У цьому списку не можна також викреслювати нинішнього міністра фінансів Вольфганга Шойблє.
Саме Меркель у 2001–2002 роках виштовхала його з крісла федерального керівника ХДС. Приводом для цього стали скандали з нелегальними рахунками фінансування партії за часів канцлера Гельмута Коля. Шойблє як найбільш наближений до нього партійний політик, звичайно, про ці факти не міг не знати, але приховав їх. Тож Ангела Меркель досить легко відтерла його від керівництва партією.
Тепер Вольфганг Шойблє за бажання матиме нагоду відігратися. Тим паче що лідер баварського Християнсько-соціального союзу Хорст Зеєхофер, який був першим німецьким політиком, котрий розкритикував міграційну політику від канцлера Меркель, не має загальнонімецької політичної харизми.
Міграційне питання позначилось і на популярності лівих. Соціал-демократи як партнери ХДС-ХСС по великій коаліції вимушено підтримують курс Меркель у цьому питанні. Вони обережно ставляться до пропозицій радикально переглянути міграційне законодавство. Зокрема, до пропозицій депортувати біженців у разі скоєння ними злочину. Наразі це можливо лише у випадку скоєння біженцем убивства на території Німеччини.
Усі інші кримінальні інциденти коштуватимуть біженцю тільки комфортних умов ув’язнення в німецькій тюрмі за рахунок німецьких платників податків. У кращих традиціях ліберального ставлення до мігрантів залишаються опозиційні до великої коаліції Партія зелених і Ліва партія.
Натомість набирають популярності позапарламентські партії, які класифікують як право популістські. Йдеться про партію «Альтернатива для Німеччини», якій на виборах 2013 року не вистачило декількох сотих відсотка для проходження до бундестагу. Тепер соціологічні опитування свідчать, що «Альтернатива» впевнено долає п’ятивідсотковий бар’єр парламентського представництва.
Набирає популярності й громадський рух «Європейці проти ісламізації Європи» (ПЕГІДА). Причому правлячому у Німеччині істеблішменту не вдається навішати на ці партії ярлик неонацистів, адже їхня соціальна підтримка дуже швидко поширюється серед німецького середнього класу, серйозно наляканого витівками біженців на мирних вулицях німецьких міст.
Німецькі політологи вже прогнозують, що навесні і восени 2016 року, коли мають відбутися вибори до ландтагів чотирьох німецьких федеральних земель, партія «Альтернатива для Німеччини» має всі шанси увійти до усіх цих ландтагів.
Андрій МАРТИНОВ
