За чотири роки сирійської громадянської війни чимала частина «вільної армії» перебігала з одного боку протистояння на інший. Саме така їхня аморфність помітно ускладнює спроби «політичного врегулювання», адже ключовим залишається питання, які гарантії можуть отримати релігійні меншини в Сирії у разі фронтальної перемоги радикальних сунітських угруповань.
Тим часом армія Башара Асада, отримавши значну матеріально-технічну підтримку від Росії та прикриття з повітря, розвиває наступ у провінціях Хама та Ідліб. Під російськими повітряними атаками залишаються бази «ІДІЛ» у провінції Дар-аз-Зор, яка є єдиним нафтогазовим видобувним центром Сирії, та провінції Ракка — неофіційній столиці «ІДІЛ».
Утім, відкритим залишається питання: чи вистачить армії Асада сил для остаточної перемоги на фронті, адже «ІДІЛ» зберігає поле для маневру, маючи тилові бази в іракській провінції Мосул та суттєвий вплив навіть у Йорданії? Крім того, здається, що «ІДІЛ» готова перенести терористичну тактику боротьби на територію Туреччини. 10 жовтня 2015 року на курдському мітингу в Анкарі стався найбільший теракт в історії Туреччини. Декілька смертників підірвались у глибині натовпу, внаслідок чого загинула понад сотня учасників мітингу.
Усе це відбулося під час виборчої кампанії до турецького парламенту, яку довелося на час трауру перервати на три дні. Нагадаємо, що позачергові вибори до турецького парламенту мають відбутися 1 листопада. За обставин, які складаються, їхній результат дійсно виглядає непрогнозованим. Правлячу партію «Ісламського відродження Туреччини», яку неформально підтримує чинний президент Реджеп Ердоган, жорстко критикують опоненти з лівого і правого флангів турецької політики. Подальша дестабілізація політичного становища Туреччини може виявитися на руку й контрабандистам нелегальних мігрантів до Європи.
Імовірніше, до саміту «великої двадцятки», який у середині листопада також має відбутись у Туреччині, Росія спробує завершити активну фазу бомбувань Сирії. Інше питання, чи дасть можливість зробити це реальна ситуація на сирійському фронті? Нагадаємо, що президент Туреччини Реджеп Ердоган різко відреагував на кількаразові порушення російськими бойовими літаками повітряного простору на кордоні із Сирією. Він навіть пригрозив відмовою Туреччини від закупівель російського газу. Також НАТО зажадало, аби ця практика дій російських військово-космічних сил не повторювалася.
Однак будь-яка війна має власну логіку розвитку. Поки що бойові дії в Сирії розвиваються в бік посилення. Додаткової напруженості додає активізація палестинців в Ізраїлі. Непевність продовжує домінувати й у сусідньому Лівані. За таких нестабільних характеристик становища будь-яка, на перший погляд незначна подія, може радикально змінити напрямок подальшого розвитку.
Андрій МАРТИНОВ
