Днями сталася артилерійська дуель між військами Північної і Південної Кореї у демілітаризованій зоні, яка простяглася майже на шість сотень кілометрів уздовж лінії припинення вогню на тридцять восьмій паралелі. Зазначена лінія розподілу виникла у липні 1953 року внаслідок переговорів, які покінчили з Корейською війною. Ця перша «гаряча» війна епохи «холодної війни» розпочалася у 1950 році зі спроб Північної Кореї вирішити силою питання єднання нації. Відтоді здавалося, що у Пхеньяні і Сеулі зрозуміли безперспективність вирішення проблеми досягнення національної єдності збройною силою.
У 1960-ті роки Південна Корея, спираючись на працелюбність корейців, створила засади економічного дива. Натомість тоталітарний північнокорейський режим занурив свій народ у шати політичної диктатури та перманентної економічної кризи.
На початку ХХІ ст. здавалося, що обидві корейські держави обрали шлях поступового зближення. Почастішали зустрічі між роз’єднаними корейськими родинами, Південна Корея надавала економічну допомогу Північній. Але проведене 2006 року випробування ядерної зброї у Північній Кореї знову повернуло Пхеньян і Сеул до конфронтації. Непевність посилилася з приходом до влади у Північній Кореї «третього» Кіма, точніше Кім Чен Ина, який успадкував тоталітарну владу від свого дідуся Кім Ір Сена та батька Кім Чен Іра.
У перші роки правління «Кіма третього» були сподівання на послаблення диктаторського режиму під впливом економічної катастрофи. Але чим гіршим стає економічне становище, тим агресивнішим є північнокорейський режим. Черговим загостренням становища Пхеньян не лише намагається привернути до себе увагу, а й отримати з позиції сили порцію допомоги від Сеула і Пекіна. Однак цього разу загострення становища на Корейському півострові збіглося з поглибленням економічних негараздів у самому Китаї. Тож Пекін дуже переконливо звернувся до Пхеньяна з вимогою не грати на нервах, а вирішувати спірні питання не артилерійськими дуелями, а за столом переговорів.
На це відреагували й Сполучені Штати Америки, які, аби не дратувати Пхеньян, цього року відмовилися від традиційних військових навчань з Південною Кореєю, які проходять від 1953 року щорічно у демілітаризованій зоні. До стриманості обидві корейські сторони закликала і Японія. Тож можна сподіватися, що в разі відсутності нових провокацій, Сеул і Пхеньян, принаймні на певний час, припинять брязкання зброєю.

Андрій МАРТИНОВ