Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 12 Червень 2015 02:20

Коротка історія рубля

Rate this item
(0 votes)

Як­що Во­ло­ди­мир Пу­тін твер­дить, що Ро­сія є сві­то­вою дер­жа­вою, то чо­му ні­хто ни­ні не хо­че ви­ко­рис­то­ву­ва­ти ро­сій­ський рубль, а тим біль­ше вва­жа­ти йо­го ре­зерв­ною ва­лю­тою?

У царські часи лише протягом кількох років рубль був валютою, яка гарантувалася золотом (це диво здійснив у 1897 році міністр фінансів Сергій Вітте, але вже у 1914 році гарантія рубля золотом була скасована).
Надалі було тільки гірше. Після захоплення влади більшовики добралися до монетного двору і почали друкувати паперові рублі в темпі, який швидко призвів до вибуху гіперінфляції. Через кілька років, за часів НЕПу, комуністичні правителі експериментували з одночасною емісією маловартісного паперового рубля (для внутрішнього вжитку) та гарантованого золотом червінця (головно для потреб зовнішньої торгівлі).


Однак вони швидко дійшли висновку, що це зайве зусилля. В умовах жорсткого контролю за цінами та постійного дефіциту товарів гроші настільки втратили вагомість, що насправді не мало значення, скільки їх на ринку. Радянський рубль став своєрідним товарним боном, який не мав покриття не тільки золотом, а навіть доступними на ринку товарами, а для трансакцій із закордоном треба було використовувати іноземну валюту.
Хоч рубль не обмінювався на чужі валюти, формально він залишався потужним. Це були гроші, які не тільки не знецінювала інфляція (за статистикою в СРСР її взагалі не було), а й постійно зростала його сила — фіктивний курс 90 копійок за долар у 1961—1972 роках зміцнився до 55 копійок у 1990 році.
Усе це змінилось одночасно з падінням комуністичного СРСР. Першим симптомом змін стало звільнення цін і різкий ріст інфляції у всіх пострадянських країнах, які успадкували рубль. Відсутність досвіду ведення грошової політики у поєднанні з драматичними економічними проблемами і величезним бюджетним дефіцитом швидко спричинили вибух гіперінфляції. У Росії в 1992 році ціни виросли аж на 1500%, але це не стало рекордом, — у Білорусі зафіксовано інфляцію 2200%, а в Україні — 5400%.
Парадоксально, але попри блискавичне падіння рубля громадяни Росії вперше за 80 років отримали в руки справжні гроші. Після реформ Єгора Гайдара в 1992 році магазинні полиці стали повними, а за рублі нарешті можна було купити все. Через збереження потужного інфляційного тиску не вдалося стабілізувати курс рубля до долара — він виріс з фіктивних 60 копійок у 1990-му до 5000 рублів у 1996 році.
Але з часом реформи принесли результати. У 1997 році російська економіка почала, нарешті, поволі зростати, інфляція впала до 10%, а курс почав стабілізуватися. Центральний банк Росії, якому в рамках реформ надано також конституційну незалежність, оголосив про виграш великої битви за стабільність рубля. І щоб це закріпити, провів 1 січня 1998 року деномінацію, обмінюючи 1000 старих рублів на один новий. Долар став коштувати шість нових рублів — і так мало залишатись.
Та росіянам не дано було тішитися новим, сильним і стабільним рублем. Різке падіння ціни на нафту у 1998 році (та іншої енергетичної сировини, що давала левову частку експортних доходів Росії) привів улітку країну до банкрутства. Курс рубля злетів протягом кількох днів більш як 20 рублів за долар. Знову вибухнула інфляція, що виросла до 86%, і з таким трудом відбудована довіра до національних грошей випарувалась.
Володимир Путін прийшов до влади тоді, коли російська економіка і російський рубль були на самому дні, й усі заслуги за поліпшення ситуації росіяни приписали йому.
Відповідь на питання про джерела цього успіху дуже проста. Протягом понад двох десятиліть економічної трансформації Росія пережила неповторну і єдину у своєму роді зміну економічної структури: з промислової країни вона перетворилась у країну, чия економіка ґрунтується на видобутку і експорті природних копалин. Продаж енергетичної сировини забезпечує дві третини всіх експортних надходжень (сировина і напівфабрикати становлять 94% експорту).
Рубль і нафта — це «близнюки-брати», написав би Маяковський, якби жив. Коли у 1998 році ціна барелі нафти впала з 20-ти до 10 доларів, Росія банкрутувала, а рубль пережив драматичну «ломку». Коли в першу президентську каденцію Путіна її ціна втричі зросла, економіка віджила, інфляція знову впала до 10%, а реальна сила рубля відносно долара (купівельна спроможність після віднімання різниці в інфляції) виросла вдвічі.
Постійне зростання ціни нафти під час другої каденції, аж до казкового рівня 150 доларів за барель улітку 2008 року, зробило Росію крезом і сприяло черговому підвищенню купівельної спроможності рубля. З 2006 року валюта стала повністю обмінною, а можливі інтервенції центрального банку мали на меті головно недопущення її надмірного зміцнення шляхом скупки великої кількості валюти на ринку. Попри збереження хронічно двоцифрової інфляції — явного доказу того, що в Росії Путіна у центрального банку забрали частину незалежності — курс рубля до долара залишався стабільним, і навіть помірно зміцнювався.
Потім настав момент випробувань — глобальна фінансова криза. Попри тимчасове падіння ціни на нафту і гостру, але короткочасну рецесію у 2009 році, рубль непогано витримав світові коливання. Найефективнішим (до певного часу) засобом Кремля для захисту валюти стали величезні валютні резерви, які Росія накопичила в період високих цін на нафту і частину яких призначила на захист стабільності економіки.
Після короткого ослаблення рубль почав знову зміцнюватись. І настільки, що росіяни повірили: нарешті мають справжню тверду світову валюту. Знову почали говорити про необхідність заміни долара як головної резервної валюти світу кошиком валют з участю рубля, а у 2010-му підписали договір про розрахунок із Китаєм у національних валютах (тобто ніби визнання валюти хоча б у відносинах з одним партнером).
У 2014 році, на хвилі української кризи, західних санкцій, різкого падіння ціни нафти і розгортання рецесії, рубль втратив половину своєї вартості до долара.
Як наслідок, Росія знову опинилася з валютою, яку ніхто не визнає резервною. Центральний банк, підпорядкований уряду, веде нині хитку і непослідовну політику, не вміє боротись з інфляцією і безрезультатно намагається зберегти курс рубля шляхом проведення валютних інтервенцій (протягом минулого року резерви зменшилися вже на третину, і падіння рубля уникнути не вдалось). Імперські амбіції суперечать реальності — економіці, яка ґрунтується на нестабільних цінах сировини, важко забезпечити стабільність своїх грошей.
Очевидно, застосовуючи політико-економічний тиск, можна змусити кількох залежних від російського ринку пострадянських сусідів до згоди на використання рубля як розрахункової валюти і навіть створення спільної валютної зони. Але поки російська економіка має такі слабкості, як нині, а центральний банк не буде незалежним, справжньою світовою валютою рубль не стане.
Петро ПЕТРІВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».