Натомість оптимісти зазначають, що Київський саміт лише чіткіше окреслив коло проблем, над вирішенням яких сторонам потрібно працювати до відкриття 21–22 травня 2015 року Ризького саміту Східного партнерства. Зокрема, суперечливими залишилися питання реальних кроків уперед у питанні лібералізації візового режиму, результати ратифікації Угоди про асоціацію, надання грошової допомоги Україні. Європейський Союз запевнив, що не готовий започаткувати на Донбасі свою військову миротворчу місію.
Євросоюз хоче бачити Україну замиреною і національно-консолідованою державою, яка провела назрілі структурні реформи і мінімізувала корупцію. Насправді Європейський Союз не бажає давати привід для ескалації війни Росії проти України. У свою чергу, Україна погодилася співпрацювати з «Європейським офісом боротьби з шахрайством», який контролюватиме цільове використання європейської фінансової допомоги Україні.
Парламенти країн — членів Європейського Союзу закликали до швидкої ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Наголошувалося, що санкції ЄС щодо Росії можуть бути переглянуті лише за умови повного виконання Мінських домовленостей. Принциповим є рішення, що зона вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом запрацює 1 січня 2016 року.
Утім, наївно сподіватися, що до того ж часу буде започатковано безвізовий режим, адже до остаточного врегулювання ситуації на Донбасі Євросоюз не буде готовий приймати у себе невизначену велику кількість біженців з України, так само як і нових трудових емігрантів.
Крім того, неготовність Євросоюзу на рівних протидіяти Росії в Україні може лише підштовхнути гарячі голови у Кремлі до нового етапу війни проти України, особливо якщо стане зрозуміло, що за умов збереження режиму санкцій воювати вигідніше, ніж дотримуватися Мінських домовленостей. Такий розклад сил робить результати Ризького саміту ще більш важливими і відповідальними в історичній перспективі.

Андрій МАРТИНОВ