Підтримка цієї теми міністром фон дер Ляйєн є спробою поліпшення рейтингів популярності і відвернення уваги від поточних проблем німецьких збройних сил. Для міністра з амбіціями на крісло канцлера ідея європейської армії може бути стандартним проектом, який користується популярністю серед громадськості у ФРН. Отже, можна сподіватися на німецькі ініціативи в цьому напрямку на червневому саміті Європейської Ради, присвяченому питанням безпеки і оборони.
Німецькі плани мають мало спільного з європейською армією, якщо під нею розуміти наднаціональну структуру за зразком національних армій. Рішення про її застосування прийматиме Європейська комісія або Рада ЄС за можливої участі Європейського парламенту. Під гаслом творення європейської армії ФРН хоче в рамках ЄС підтримати власні плани розвитку політично-військово-промислової співпраці в Європі. Йдеться про концепцію рамкових держав, оголошену Німеччиною у 2012 році і формально затверджену на саміті НАТО у Ньюпорті у вересні 2014 року.
Концепція передбачає розвиток військових можливостей в Європі в рамках багатонаціональних кластерів: менші держави співпрацюватимуть із великою рамковою державою, що де-факто посилить залежність у рамках одного кластера. За цією концепцією Німеччина стане однією з рамкових держав, а бундесвер — фундаментом регіонально інтегрованих військових структур.
Концепція рамкових держав є похідною реформи бундесверу, яка проводиться з 2011 року за принципом Breite vor Tiefe: бундесвер розвиває здібності до здійснення функції рамкової держави, інвестуючи у ключові сегменти: розвідку, управління, стратегічний транспорт, логістику. В багатьох сегментах оперативні можливості чисельно зменшеного і відносно недофінансованого бундесверу мають бути посилені меншими союзниками.
Реалізація концепції рамкових держав має зберегти існуючу військову інфраструктуру у ФРН завдяки активному використанню меншими партнерами (наприклад, навчальні центри). Цей проект також важливий для перетворень військової промисловості в Європі, консолідацією її навколо рамкової держави, у даному випадку — ФРН.
У Берліні добре розуміють, що інтеграція у сфері безпеки і оборони в Європі з одночасною участю Франції, Великобританії і Німеччини малоймовірна з огляду на різну стратегічну культуру і традиції використання збройних сил як інструменту політики безпеки і оборони. ФРН віддає перевагу інтеграційним проектам із меншими і середніми партнерами-сусідами і пропонує себе як рамкова держава для Бенілюксу, нордично-балтійського регіону чи Вишеградської групи, де вона є найсильнішим партнером і може задавати тон співпраці.
Перспективу багатосторонньої військової співпраці в дусі концепції рамкових держав міністр фон дер Ляйєн представила на конференції у Брюсселі 20 березня. Міністр поновила пропозицію створення в ФРН міжнародного вертолітного підрозділу у складі 22 вертольотів NH90 у ролі висунутої повітряної медичної евакуації згідно з пропозицією генерального інспектора бундесверу.
Вона поєднує промисловий і військовий аспекти і стала результатом перегляду договору німецького міністерства оборони з фірмою Airbus Helicopters, відповідно до якого було зменшено кількість замовлених Німеччиною бойових і транспортних вертольотів, але збережено опцію поставок 22 вертольотів NH90 для запланованого міжнародного вертолітного підрозділу, який буде використовуватись і фінансуватись партнерськими державами.
Ще не зовсім відомо, на яких принципах: зараз формуються пропозиції участі партнерів у закупівлі і коштах утримання вертольотів шляхом відрядження пілотів, технічного і медичного персоналу. Таким чином, може бути збережене виробництво вертольотів NH90 у ФРН та використана німецька військова інфраструктура завдяки створенню міжнародного підрозділу на території Німеччини.
У НАТО ФРН як рамкова держава також зобов’язалася разом з іншими союзниками поглиблювати співпрацю в сегментах логістики, управління і протиракетної оборони.
Ключовою проблемою німецьких планів зміцнення військової співпраці є інтеграція і творення військових структур, а не їх оперативне використання. Концепція рамкових держав спрямована передовсім на збереження Німеччиною власних структур збройних сил і ВПК та політичного зміцнення ФРН в ЄС і НАТО. Залишається відкритим питання: у яких кризах і конфліктах, в яких регіонах і в якому обсязі інтегровані структури на основі бундесверу будуть використовуватись? Кризи і конфлікти по сусідству з Європою останніми роками показали не тільки брак єдиної європейської політики, а й навіть глибокі поділи в ЄС, якщо йдеться про використання військової сили. Німеччина завжди надавала більше значення дипломатії і проявляла глибокий скептицизм і обережність щодо збройних сил як інструменту закордонної і військової політики.
Поступова реалізація концепції рамкових держав у середньо- і довгостроковій перспективі викличе військову і політичну залежність партнерів по кластеру від політичних і військових рішень ФРН. Сумнівно, щоб Німеччина, утворюючи регіональні інтегровані структури, була готова віддати частину суверенності і згоду на участь партнерів в ухваленні рішень про відправку німецьких солдатів за межі державного кордону.
Німецькі плани поглиблення військової співпраці в Європі під гаслом європейської армії не є ліками на основоположну проблему європейської безпеки і оборони — недофінансування багатьох національних збройних сил — це стосується як ФРН, так і багатьох менших і більших держав ЄС.
Євген ПЕТРЕНКО