Однак після кризи 1997 року тайська економіка так і не змогла відновити темпи зростання. Насамперед тому, що країна втратила внутрішньополітичну стабільність та не отримала додаткових зовнішніх інвестицій.
Тайська армія, яка майже півстоліття виконувала роль гаранта стабільності політичної системи країни, у 2004 році відійшла у казарми і відмовилася від претензій на цивільну владу. Король Таїланду погодився перетворитися на конституційного монарха, віддавши більшість своїх повноважень парламенту та уряду.
Відразу після цього тайське суспільство поділилося на прихильників різних політичних партій лідерського типу. Найбільш популярні тайські політики почали одночасно нагадувати західних поп-зірок, які популістськими засобами борються за свої рейтинги.
Один із таких лідерів — Чінават, який очолював партію з промовистою назвою «Тайці для тайців», у 2005 році був обраний президентом. Перше, що він зробив, — серйозно примножив свої мільярдні статки за рахунок тотального грабунку національної економіки.
Доти корупція у Таїланді насамперед була поширена серед військового генералітету, але у 2005 році її масштаби набули епічних розмірів. У результаті народного повстання Чінават був вимушений емігрувати з Таїланду. Але його опоненти, опинившись при владі, запам’яталися лише ще більшою корумпованістю та клептоманією.
У підсумку світова економічна криза 2008 року привела до влади в Таїланді сестру Чінавата. Саме проти неї восени 2013 року й розпочалися масові протести. Після того як у зіткненнях із тайськими силами безпеки загинули декілька сотень тайців, уряд погодився на позачергові загальні вибори, які мають відбутися 2 лютого.
Однак лідер місцевої Демократичної партії Ахісіт Ветчачіва закликав із міркувань безпеки кандидатів відкласти вибори. У разі їхнього проведення опозиція погрожує бойкотом та продовжити блокаду Бангкока.
У той час як усі новини з Таїланду приходять у форматі новин із лінії фронту громадянської війни, національна грошова одиниця бат продовжує стрімко дешевіти. У серйозній кризі опинилася туристична індустрія Таїланду, яка у зимовий період сподівалася перехопити туристів із нестабільних країн Північної Африки.
Але європейський та американський середній клас, який донедавна становив кістяк туристів до Таїланду, в умовах фінансової кризи не поспішає їхати у пошуках екстремальних відчуттів до далекого Таїланду.
За цих обставин будь-якому уряду Таїланду доведеться вирішувати економічні проблеми, які вже є традиційними для країни понад п’ятнадцять років. Тому політичні процеси у Таїланді мають усі шанси залишитися у порочному колі формальних змін у владі без зміни політичної системи країни.