Ці висновки видаються близькими до істини, бо ще торік стало відомо про успіх чи то американської, чи то суто ізраїльського спеціальної операції. Суть її полягала у зараженні комп’ютерними вірусами інформаційної мережі іранських ядерних об’єктів. Наслідки цієї комп’ютерної атаки стали дійсно катастрофічними для іранської ядерної програми. Фактично були зруйновані центрифуги, які мали збагачувати ядерне паливо до рівня, необхідного для виготовлення заряду для атомної бомби. В результаті цього Іран залишився залежним від постачання на Бушерську атомну станцію виключно російського ядерного палива, причому цей процес перебуває під гарантованим контролем із боку МАГАТЕ.
Технічні експерти вважають, що на повноцінне відновлення самостійної іранської ядерної програми потрібні додаткові кошти і час — від п’яти до десяти років. Перебуваючи вже понад два десятиліття під режимом санкцій, Ірану досить непросто пропонувати своїм громадянам ще більше затягнути паски. Зважаючи на фінансові проблеми, Іран навіть переглядає обсяги і терміни співпраці у сфері атомної енергетики з Росією.
Аби завадити цьому, Росія навіть повернулася до питання постачання Ірану систем протиракетної оборони «С-300», які планували розгорнути для захисту з повітря атомної станції у Бушері. У 2012 році під тиском США Росія відмовилася від реалізації цього проекту, однак в умовах фактичного відновлення холодної війни між Росією і США Кремль у лютому 2015 року запропонував Ірану повернутися до цього військово-технічного проекту.
Щільною залишається російсько-іранська співпраця у питанні підтримки режиму Башара Асада у Сирії. Крім того, Іран активно допомагає іракським шиїтам у боротьбі із сунітським угрупованням «Ісламська держава Іраку і Леванту». У відповідь США планують повернутися до ідеї військової допомоги сирійській опозиції. Вашингтон також не вітає участі іранських військових інструкторів, які підтримали дії іракської армії під час її наступу на позиції ісламістів у Тікріті та поблизу Мосула.
Велика регіональна військово-політична активність Ірану викликає занепокоєння його найзапекліших ворогів. Ізраїль і Саудівська Аравія наголошують, що атомна зброя в Ірану означатиме гонку ядерних озброєнь на всьому Близькому Сході. У відповідь іранські яструби стверджують, що, навпаки, така гонка ядерних озброєнь може зробити всіх учасників близькосхідних геополітичних ігор більш відповідальними. Проте немає однозначної відповіді, чи потрібно це випробувати на практиці?

Андрій МАРТИНОВ