Песимістичні прогнози щодо різноманітних проблем, пов’язаних із виконанням Мінських домовленостей, повністю виправдовуються. Росія докладає максимум зусиль, аби заблокувати процес розгляду в Раді Безпеки ООН української ініціативи щодо направлення в зону конфлікту миротворчого контингенту.
В ідеалі він має бути представлений поліцейською місією Європейського Союзу. Але, аби призупинити схиляння Євросоюзу на бік України, Росія намагається використовувати всі важелі впливу. Найбільш випробуваним таким інструментом залишається газ. Україну «Газпром» звично звинувачує у відмові від передоплати обсягів газу, законтрактованого на березень. Українська сторона відмовляється оплачувати обсяги газу, який постачається без українського контролю самопроголошеними «ДНР-ЛНР». Слушність такої позиції української сторони визнається Європейською комісією.
За участю Євросоюзу 2 березня 2015 року пройшли переговори щодо умов постачання газу. Їхньою метою було запобігання загрозі чергового припинення постачання газу в Україну й транзитом до Євросоюзу. Насправді Кремль зацікавлений у зриві цих поставок, аби повернути ситуацію до переговорів про інтенсивну побудову газопроводу «Південний потік» у територіальних водах Туреччини. Цей проект ще має остаточно поховати європейсько-американський проект газопроводу «Набукко», який мав орієнтуватися на туркменські та іранські поклади газу.
Однак хитромудра позиція «Газпрому» на переговорах може бути послаблена фактором військово-політичної напруженості на Донбасі. Євросоюз та США неодноразово декларували, що порушення мінських угод російською стороною можуть стати приводом для запровадження санкцій проти російської енергетичної галузі. Не виключено, що так і відбудеться, якщо підтвердяться версії про підготовку сепаратистів за підтримки Росії до весняно-літньої наступальної кампанії 2015 року. Поки що триває відведення від лінії фронту важких видів зброї у Донбасі, проте відкритим залишається питання ефективності контролю буферної зони спостерігачами ОБСЄ без участі міжнародного поліцейського контингенту.
Не менш серйозним фактором зриву угод може стати позиція Росії, яка звинувачує США у намірі дозволити приватним військовим фірмам постачати летальну зброю Україні. Ці міркування дають підстави вважати, що нинішнє випробування перемир’ям не має гарантованого позитивного результату, особливо якщо конфліктуючі сторони з різних причин вирішать його не дотримуватися. Принаймні поки що шальки терезів надто інтенсивно коливаються як у напрямку більш стабільного припинення вогню, а не лише стратегічно-оперативної паузи, так і в напрямку продовження «гібридної війни».
Андрій МАРТИНОВ
